За словами віце-прем'єра, між Україною та МВФ нині залишилася тільки одна проблема: тарифи на комунальні послуги (повідомляє Інтерфакс-Україна), оплату яких населенням, як відомо, МВФ вимагає довести до 100% од їхньої реальної вартості. Читач пам'ятає, що з ініціативи голови парламентського Комітету з питань соціальної політики та праці Євгена Марчука Верховна Рада свого часу заборонила підвищувати комунальні тарифи доти, доки уряд не розрахується з населенням щодо пенсій і зарплат. Леонід Кучма наклав на нього вето, а після його подолання направив відповідний закон до Конституційного суду. Останній став на сторону Президента. Тоді парламент з ініціативи того ж комітету ухвалює закон «Про внесення змін до Закону України «Про ціни і ціноутворення», згідно з яким до погашення заборгованості з зарплат та пенсій уряду забороняється підвищувати тарифи на житлово-комунальні послуги та міський громадський транспорт. Втім експерти вважають, що уряд може обійти цей закон. Адже перегляд комунальних тарифів сьогодні перебуває у віданні місцевих рад. Отримавши відмашку згори, вони, не гаячи часу, ухвалять необхідне рішення.
Однак через вибори, що насуваються, уряд України, природно, не поспішає підвищувати тарифи. У нього раптом з'явилося деяке нове бачення цієї проблеми, котре, як сказав С. Тигипко, було «нормально» сприйняте в МВФ.
Цікаво, що подробиці «комунальних» пропозицій нашого уряду абсолютно невідомі українській громадськості.
Коментуючи «Дню» підсумки візиту С. Тигипка у Вашингтон, економічний радник Українсько-європейського консультативного центру з питань законодавства Олексій Сєкарев зазначив, що не має в своєму розпорядженні інформації щодо того, за якою схемою уряд намічає провести підвищення комунальних цін. О. Сєкарев підкреслив, що особисто він завжди ставив під сумніви спроби МВФ запровадити 100-відсоткову оплату комунальних послуг, оскільки населення все одно не зможе їх оплачувати. Крім того, експерт зазначив, що кошти МВФ і Світового банку уряд не зможе використати в ході передвиборної кампанії на підтримку Леоніда Кучми. Та в цьому й немає потреби, оскільки, на його думку, так звана бензинова криза і девальвація гривні, що відбулася після цього, були одними із кроків, спрямованих на те, щоб накопичити певну суму грошей і з її допомогою нехай не повністю, але все ж покрити певну частину заборгованості із зарплат і пенсій. «Тепер справа в тому, куди підуть ці гроші: на технічне фінансування чи на те, щоб шляхом погашення заборгованості отримати більше голосів виборців. Відповіді на це запитання я не знаю, але зв'язок між бензиновою кризою і подіями жовтня напевно є», — підкреслив він.
