Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Дарунок Iвана Мазепи українському народові

У передріздвяному місті відкрився Третій великий антикварний Салон
17 грудня, 2010 - 00:00
ФОТОРЕПРОДУКЦІЯ РОБОТИ ЮРІЯ ХИМИЧА «ДАВНІЙ КИЇВ», 1958 р. / СИЛА СПРАВЖНЬОГО МИСТЕЦТВА І ЩИРОГО ЗАДУМУ ВРАЖАЄ І ЧЕРЕЗ ТРИСТА РОКІВ. (НА ФОТО — ФРАГМЕНТ ШАТИ КІОТИ ЧУДОТВОРНОЇ ІКОНИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ТРОЇЦЬКО-ІЛЛІНСЬКОЇ БОГОМАТЕРІ. КОМПОЗИЦІЯ З ГЕРБОМ ІВАНА МАЗЕПИ) ЛЬВІВСЬКИЙ СКУЛЬПТОР. РОЗП’ЯТИЙ. ХVІІІ ст. ДЕРЕВО, ПОЛІХРОМНИЙ РОЗПИС. ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ГАЛЕРЕЯ МИСТЕЦТВ

Цього разу Салон уперше проходить у «Мистецькому арсеналі», що навпроти Лаври й на вулиці, частина якої носить ім’я Івана Мазепи. І цей факт, як і раніше, дратує як самопроголошених «істинно віруючих», так і прибічників комуністичних міфів. Такою свіжою є їхня ненависть до гетьмана, патріота та великого мецената. Пам’ять про Івана Мазепу, зокрема й пам’ять матеріальна, буквально з кров’ю витравлювалася впродовж століть. І тим цінніше дарунок, який піднесли київські організатори Третього салону.

Смисловий, емоційний і художній центр експозиції — срібне оздоблення кіота Чудотворної Іллінської ікони Богоматері, що був виготовлений на кошти гетьмана Івана Мазепи та прикрашений його гербом у Троїцькому соборі Чернігова.

По суті, Салон поєднує декоративне і, власне, образотворче мистецтво.

Цього року обидва два напрями музейно-колекціонерської справи представлені вражаючими зразками світового рівня. Найбільше уваги в Салоні привертає срібне оздоблення кіота Чудотворної ікони Іллінської Богоматері, що була виготовлена коштом гетьмана Івана Мазепи і прикрашена його гербом у Троїцькому соборі Чернігова.

За 300 років свого існування пам’ятка зазнала деяких пошкоджень. Цього року для кіота ніби розпочалося друге життя. Оглянути його вже мали можливість відвідувачі Українського музею в Нью-Йорку. До речі, сама будівля Арсеналу постала на місці Вознесенського дівочого монастиря, ігуменею якого була Марія Магдалина Мазепина.

Шата — це рама для ікони; але тут якраз той випадок, коли обрамлення виявилося самодостатнім твором мистецтва. Завбільшки з людський зріст, оздоблений масою декоративних деталей, цей шедевр прикладного мистецтва є в певному сенсі еталонним для розуміння того, що являло собою українське бароко.

Своєрідною відповіддю на цей виклик старих часів є добірка картин одного з найбільш значущих вітчизняних живописців повоєнної доби — Юрія Химича. Цей художник, чий найбільш плідний період припав на 1970-ті роки, не корився нав’язуваним згори канонам соцреалізму.

Він малював історичні квартали, краєвиди, що збереглися з давніх-давен, — Лавру і Софію, дніпровські схили, Володимирську гірку та Андріївський узвіз. Його витончений, акварельно-постімпресіоністський стиль сьогодні захоплює ще більше, ніж десятиліття тому. Можна сказати, що Юрієві Івановичу вдалося намалювати своєрідний київський літопис, дати живописне свідчення, гідне історії тисячолітнього міста.

Загалом, цього року Салон у межах спеціальної програми «Музей-гість» презентував два помітних виставкових проекти: «Шедеври сакрального мистецтва України» та «Київська школа живопису» із зібрань музеїв Чернігова, Львова та Музею історії Києва.

Збірка живописних творів із колекції Музею історії міста Києва — це полотна відомих українських художників С. Шишка та О. Хвостенка-Хвостова, цікаву насамперед тим, що на них зображений Київ 1940—1960-х років — місто, якого, по суті, вже немає.

Добірка сакрального мистецтва України ХVІ—ХVІІІ століть — це рідкісна можливість побачити у столиці унікальні експонати, що досі перебували в музейних сховищах Чернігівського обласного історичного музею ім. В. Тарновського, Національної галереї мистецтв у Львові, Львівського музею історії релігії, Національного заповідника «Софія Київська», Музею книги і друкарства України, Нікопольского краєзнавчого музею та Музею «Духовні скарби України».

Дерев’яні барокові розп’яття, ікона-ставротека Війська Запорізького Низового Патерик Печерський із друкарні Києво-Печерської лаври (1661 р.), волинська ікона «Святий Йосафат (Кунцевич)» (ХVІІІ ст.) — справжні шедеври тієї, настільки ж яскравої, як і трагічної епохи.

Також традиційно у Великому антикварному салоні беруть участь близько 25 українських галерей з переважно комерційним мистецтвом.

ДОВІДКА «Дня»

Антикварний Салон — традиційна щорічна велика експозиція, яку складають приватні та галерейні зібрання, започаткована 2008 року в Українському домі.

2008 році Салон представив живопис і скульптуру Паризької школи: твори Амадео Модільяні, Пабло Пікассо, Костянтина Бракузі, Жака Ліпшиця, Марка Шагала, Альберто Джакометті, Мане-Каца і творчість видатних українських митців Олександра Архипенка, Ханни Орлової, Олександри Екстер, Миколи Глущенка.

Минулого року Салон презентував твори Сальвадора Далі, Огюста Родена, Франсуа Помпона, П’єра Огюста Ренуара, з колекції французько-швейцарської ливарної майстерні «Вальзуані».

Третій Салон вперше проходить у Мистецькому арсеналі.

Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День». Фото з каталогу «Великий Антикварний Салон 2010», К., 2010
Газета: