ПРО ГЛОБАЛЬНУ ПЕРЕБУДОВУ
Форум, що попри фінансову кризу продовжується, не був присвячений одним лише фінансовим питанням. Йшлося про те, як змінити світ, аби запобігти новим кризам. Уже два роки Давос працює над цією глобальною перебудовою. Торішній загальний відчай поступився місцем невизначеності. Якщо вагаються експерти, це можна пережити. Якщо втратили впевненість політики, це погано. Але коли похмурий настрій у фінансової та економічної еліти — це зовсім поганий знак. Навіть оптимістичні китайці не додали надій — швидше підсилили побоювання: а що коли завтра світ прокинеться з розкосими очима?
ПРО БЕЗПЕКУ
Ми разом із Жаном-Марі Гуенно були основними співдоповідачами щодо проблем світової безпеки. На форумі обговорювали й проблему «крихких держав», і майбутнє інтернету, і гуманітарну допомогу, і права людини, і міжнародне співробітництво, і механізми вирішення конфліктів, нарешті, тероризм та поширення зброї масового знищення. Це був експеримент: до Давоса запросили людей, які не включені в корпоративне співтовариство.
Ми дійшли висновку, що не можна нескінченно розширювати розуміння безпеки. В цьому випадку виникає загроза, що в ім’я безпеки небезпека нависне над правами людини та верховенством закону. Найчастіше небезпека виникає тоді, коли держава не справляється зі своїми функціями.
ПРО БАНКІРІВ ТА ОБАМУ
Банківська ініціатива не стала основною темою обговорення, можливо тому, що американців було мало і сперечатися не було з ким. Але судячи з того, що казав лідер британських консерваторів Давид Камерон, три країни — США, Велика Британія, Франція — можуть зійтися в погляді на цю проблему. Камерон активно підтримав ініціативу Обами, заявивши, що відносини між банками, державою і суспільством повинні «радикально змінитися».
Давос показав, що полювання за головами банкірів триває. На одній з економічних сесій Джозеф Акерман, керівник Deutsche Bank, і Пітер Сендс, керівник Standard Chartered, висловили думку банкірського співтовариства: «Банки, які дуже ризикували, повинні померти. Решта повинні повернутися до обслуговування реальної економіки». Джордж Сорос сформулював: «Без державного регулювання не обійтися. Але потрібно обмежитися мінімумом».
ПРО МОРАЛЬ І ДОВІРУ
Не менш популярною темою була нова якість політики. Ніколя Саркозі (вочевидь, вирішивши почати передвиборну кампанію) обрушився на «жирних котів», вимагаючи створити нову фінансову систему. Президент Франції уловив загальну потребу покласти на кого-небудь моральну відповідальність за кризу.
Не можу не згадати про ініціативу Біла Гейтса, який вирішив виділити 10 млрд доларів на вакцинацію дітей, додатково до мільярдів, які він щороку виділяє на вирішення соціальних проблем. Мимоволі згадуєш яхти російських мільярдерів.
ПРО КИТАЙ
Давос слухав китайців зі змішаними відчуттями. У кулуарах один із західних політиків поділився думкою: «Китай — наша головна надія і наше головне побоювання». Політологи заговорили про «Китайський консенсус» за прикладом «Вашингтонського консенсусу». Звичайно, це перебільшення. Але Захід не знає, як включити Китай до своєї системи відносин. А Китай, на відміну від Росії, поки що відкрито не говорить про сфери впливу, але активно їх створює.
Мені цікаво було послухати китайського віце-прем’єра Лі Кецяна. Він справив сильне враження і тим, що поводився по-царськи, і тим, що одночасно примудрився говорити як ліберал. Його поведінка багато в чому пояснювалася побоюваннями, що Захід може почати стосовно Китаю політику заборони, а Пекіну це не потрібно. «Торгівельний протекціонізм посилить кризу», — переконували китайські представники. Цікаво: китайці виступили апологетами ринку, боротьби з монополіями, на відміну від багатьох західних делегатів.
ПРО РОСІЮ
Що світова спільнота думає про нас? Та нічого. Якщо мета російської пропаганди полягала в тому, щоб нагнати туману, то вона виконана. Давос не знає, що думати про Росію. Круглих столів, на яких обговорювалися б проблеми нашої країни, не було. «Як добре, — заявив один із росіян. — Нікому нас критикувати, нам не потрібно каятися».
Я тлумачу це інакше. По-перше, росіянам нецікаво обговорювати розвиток нашої країни, її роль у світі. По-друге, Росія нецікава Давосу — нам нічого запропонувати. Можливо, Давос побоюється, що Росія знову запропонує щось таке, з чим ніхто не знатиме, що робити. Коли Дмитро Медведєв запропонував нову архітектуру європейської безпеки, світ завмер у подиві. Але не тому, що здивувався свіжості думки, а тому, що не знає, як ввічливо сказати — ідея не проходить.
Російський бізнес навчився говорити зі світом хорошою англійською мовою. А як відноситься до Росії світовий бізнес? Сировинники — добре. «Мене запрошував Путін. Ми повертаємося», — поділився зі мною представник нафтового гіганта. «Вас влаштовують правила гри?» — не повірила я. «У Росії безпечніше, ніж у Нігерії», — відповів бізнесмен.
Інша половина західного бізнесу слухала Біла Браудера, якого виштовхали з Росії втришия, вбивши його юриста Сергія Магнітського. 2005 року в Давосі Браудер із графіками в руках доводив, що переслідування Ходорковського — це правильний крок.
— А що тепер скажете?
— Я був неправий. Але щоб зрозуміти це, мені потрібно було втратити в Росії усе.
Наша країна, якщо дивитися з Давоса, викликає враження затягнутого павутиною кутка, з якого роздається бурчання. Навіть лощені Кудрін та його товариші не можуть змінити це враження. «Ваші хотіли переконати нас зробити круглий стіл щодо БРІК, — розповіли мені організатори форуму. — Ми були не проти, але китайці, індійці та бразильці сказали, що БРІК свою «Р» втратив...»
ПРО УКРАЇНУ
Коли бачиш, як вільно Немиря, Яценюк, Тарасюк, Тігіпко спілкуються з Гейтсом, Блером, Клінтоном, мимоволі виникає запитання: про що б розмовляли з ними Гризлов або Володін? Навіть схожий на секретаря обкому Янукович, і той зробив величезний прогрес, як тільки звільнився від опіки російських політтехнологів. Тимошенко — взагалі зірка.
Коли спостерігаєш за українцями, розумієш, що їхній мало чим обмежений плюралізм, непричесаність думок, вічова культура й нескінченні суперечки — велике щастя. Вони себе зробили політичною нацією. Росія як політична нація деградувала.
ПРО МОДЕРНІЗАЦІЮ
В історії не було випадку успішної трансформації без впливу Заходу. У всіх успішних реформах Захід брав участь прямо чи опосередковано. І якщо Давос, що представляє світові та західні інтереси, байдужий до Росії, це свідчить про те, що Росію чекає довга дорога самотності, поки західна цивілізація не зрозуміє, що Росія — це виклик. Захід зміг би відіграти цивілізаторську роль стосовно України. Успіх самої України у своїй перебудові, можливо, стане прикладом і для нас. Але щоб це сталося, сам Захід повинен вийти з інтелектуального цейтноту. Нинішній Давос — спроба це зробити.
