На початку поточного місяця, коли про вірогідну коаліцію БЮТ і Партії регіонів депутати цих політичних сил говорили в кулуарах, і то — в режимі «off the record» — Президент звинуватив «московську коаліцію» в намірі розвернути Україну на 180 градусів. Під завісу минулого тижня, коли представники двох найбільших парламентських фракцій уже відкрито заговорили про можливість створення у Верховній Раді мегакоаліції із «золотим» голосовим запасом — 331, Віктор Ющенко знову наніс інформаційний удар, заявивши, що така коаліція несе загрозу українській демократії. Коаліція 331 — це не просто цифра, це конституційна більшість, що має можливості й перекроювати Конституцію, і долати президентське вето. По суті, це — монополія, що позбавляє українську владну вертикаль важливої у демократичних умовах системи стримань і противаг. Лідер Партії регіонів не виключив, що вже сьогодні (а також Герман повідомила — в четвер) у приміщенні ВР може бути оголошено про створення нової коаліції. Президент, з яким депутати хотіли обговорити сьогодні поточну політичну й економічну ситуацію, вже відмовився від запрошення парламентаріїв, а прем’єр інтригуюче мовчить. Схоже, обпікшись молоком, Юлія Тимошенко, для якої сьогодні завдання-максимум — зберегти посаду голови уряду, дує на воду. Які ризики несе в собі коаліційний союз Тимошенко — Януковича, чи актуалізує нова правляча більшість трохи призабуту ідею про дострокові парламентські вибори, — поцікавився «День» у професора кафедри політології НаУКМА Олексія ГАРАНЯ.
— Багато парламентаріїв зазначають, що каталізатором парламентської кризи є не вихід фракції НУ-НС зі складу правлячої більшості, а відставка спікера Яценюка. Як ви оцінюєте нинішню спікеріаду і, власне, вагу посади голови ВР у нинішніх умовах?
— Роль спікера в українській політиці гіпертрофована. Чому? Внаслідок виборів за партійними списками парламент хоч і став структурованішим, однак численні закулісні маневри, а також недостатньо чітко окреслена більшість після дострокових виборів призводять до того, що голоси буквально кількох депутатів виявляються на вагу золота. Зрозуміло, що в таких умовах роль спікера як людини, яка може щось проштовхувати, щось замовчувати, в потрібний час виймати козирі з рукава, зростає. Загалом же, гіпертрофованість ролі спікера в українських умовах — це свідчення недосконалості українського парламентаризму й політичної системи загалом.
Якщо говорити конкретно про нинішні переговори, то необхідно зазначити, що значною мірою позиція окремих фракцій зумовлена персональним чинником. Литвин прагне до того, щоб отримати це крісло для себе. Комуністи також розраховують, що їм знову дістанеться посада першого віце-спікера. Ще один момент пов’язаний із тим, що кандидатура спікера для різних політичних сил повинна гарантувати різні речі. Скажімо, якщо на цій посаді опиниться Плющ, то для Ющенка це означатиме успіх його потенційної коаліції із Партією регіонів. Крім того, це може означати проведення дострокових виборів у зручний для Президента момент. Посада спікера є також одним із основних переговорних пунктів між БЮТ і ПР.
— На ваш погляд, лідер найбільшої парламентської фракції, у контексті нинішніх коаліційних переговорів, може погодитися на роль спікера?
— Тут є і «за», і «проти». З одного боку, це означатиме отримання Партією регіонів та Януковичем можливості публічної демонстрації своєї ролі. З іншого, для нього тут також існують певні ризики, оскільки очевидно, що в ролі спікера Янукович виглядатиме досить незграбно. І якщо зараз країна згадує «плющизми», то тепер вивчатиме афоризми Віктора Федоровича. Але річ навіть не в цьому. Ми розуміємо, що в переговорах БЮТ та ПР крісло спікера для Януковича — це один із елементів, але не головний. Головний момент, який, загалом-то, й гальмує переговорний процес — це відсутність гарантій виконання всіх пунктів угоди. Ходять чутки про можливу комбінацію, коли Януковичу буде обіцяне обрання президентом.
— У парламенті?
— Або в парламенті, або на всенародних виборах за неучасті в них Тимошенко. Але де гарантії? Де гарантії, що співробітництво БЮТ і Партії регіонів у коаліційному уряді буде досить безхмарним? Навпаки, очевидно, що виникатимуть серйозні непорозуміння і в будь-який момент може виявитися, що потенціал розбіжностей перевищує об’єднувальний потенціал. Із чим тоді залишається спікер Янукович, адже крісло прем’єра залишається за Тимошенко?
— Але все ж: що в результаті має шанси зіграти вирішальну роль — відсутність гарантій виконання домовленостей чи поглиблення кризи, яка може, грубо кажучи, змісти всіх нинішніх гравців із політичної арени? До речі, недовіра всіх до всіх була присутня і в демкоаліції.
— Я гадаю, поглиблення кризи є одним із чинників, який підштовхує Партію регіонів (у тому числі й тих представників ПР, які є противниками союзу з Тимошенко) до створення коаліції з БЮТ. Але в чому відмінність нинішньої ситуації? Якщо ми говоримо про першу «помаранчеву» коаліцію навіть за участю в ній соціалістів, то тут важливу роль грав ідеологічний момент. Усі тоді говорили про цінності Майдану. Реалізовувалися вони — не реалізовувалися — це вже друге питання, але всі учасники про це говорили. Якщо говорити про створення другого уряду Тимошенко, то знову ж «Наша Україна» й БЮТ, принаймні, ідеологічно об’єднувалися під лозунгами демократії та поверненням «до джерел» — до реалізації того, що не зробила помаранчева революція. У цьому випадку, якщо буде створена коаліція БЮТ і Партії регіонів (або ж коаліція ПР і НУ-НС) це буде деідеологізований прагматичний союз. У цьому сенсі можна зазначати, що українська політика вступає в постмайданний період, коли вирішальну роль грає не генетичне коріння політичних сил, пов’язане з періодом 2003—2004 років, а прагматичний розрахунок поточної ситуації.
— Яку лінію в контексті гіпотетичної коаліції БЮТ і ПР займе Президент? Віктор Ющенко мовчки спостерігатиме за цим «святом життя», чи зважиться на вибори, незважаючи на відсутність підтримки цієї ідеї в суспільстві?
— Якщо у вівторок стане зрозуміло, що дійсно БЮТ та Партія регіонів досягають фінішної коаліційної прямої, то Ющенко може зважитися на видання указу про дострокові вибори. З формального погляду, він має право на такий крок. Інше питання: як це буде сприйняте і в суспільстві, і основними політичними силами? Крім того, необхідно також акцентувати увагу на той факт, що з указом про розпуск може виникнути конфуз: адже указу повинні передувати консультації Президента, в яких бере участь і голова ВР, а його немає.
Події, що відбулися після видання попереднього указу про позачергові вибори, продемонстрували, що опір однієї з трьох основних політичних сил призвів до того, що указ фактично був заблокований. Якщо БЮТ та Партія регіонів прийдуть до угоди й обидві сторони опиняться в опозиції до дострокових виборів, реалізувати виборчий процес буде дуже складно. Крім того, Президенту буде складно знайти підтримку цього кроку в суспільстві.
— До речі, якщо кілька тижнів тому глава держави заявляв, що готовий прийняти будь-яку коаліцію, створення якої буде закріплене відповідною угодою, то сьогодні Президент називає вірогідний союз ПР і БЮТ протиприродним і таким, який ставить українську демократію під удар.
— Якщо неможливе повернення до демократичної коаліції (плюс Литвин), тоді альтернативою є включення в процес Партії регіонів — формалізоване або неформалізоване. Варіантів два: або НУ-НС+ПР+блок Литвина (і цей варіант пов’язаний із проштовхуванням кандидатури Плюща), або БЮТ та Партія регіонів. До речі, давайте пригадаємо універсал. Що це було? Це була спроба створення широкої коаліції між «Нашою Україною» та Партією регіонів. Інша річ, що універсал не спрацював. Але ми розуміємо, що Ющенко насправді внутрішньо також готовий до союзу з ПР. Своїми діями, я вважаю, Ющенко сам підштовхує БЮТ до союзу з ПР. Досить негнучка позиція президентської сторони і секретаріату Президента, який, мені здається, постійно підштовхує Ющенка до непродуманих рішень, може відгукнутися коаліцією БЮТ і ПР, і Президент тоді може програти все.
— До речі, про роль секретаріату в нинішніх політичних процесах. В ефірі «Свободи слова», коли ви поцікавилися у Президента, як він оцінює становище справ у СП, вас влаштувала відповідь?
— Секретаріат веде свою гру, чиновники СП стараються впливати на позицію Президента, тому спрощувати й говорити про те, що секретаріат просто трансформує політику Ющенка, гадаю, не можна. Але важливе те, що Президент чітко взяв політичну відповідальність на себе, заявивши, що секретаріат — це суто технічний орган. Загалом же, в мене склалося враження, що Ющенко щиро вірить у те, що каже: про європейську інтеграцію, про НАТО, про Голодомор, про небезпеку російського впливу в Україні... Стратегічно, концептуально я погоджуюся практично щодо всіх питань. Однак, коли ці позиції починають утілюватися на практиці, ми отримуємо зворотний ефект — ефект із знаком мінус. Це свідчить, що президентська політика непродумана, і в результаті це призводить до невдач, провалів і б’є бумерангом по позиціях Ющенка.
— Іншими словами, можна сказати, що в президентської політики немає професійних провідників.
— Так, гадаю, можна і так сказати. Навколо Президента немає команди професіоналів, яка думає прагматично, а не підпорядковує свої дії внутрішньополітичній кон’юнктурі. Але ви знаєте, що в цій ситуації є самим небезпечним? Президент не хоче чути критики, він не приймає її. Президент перебуває у своїй системі координат і щиро вірить у те, що лише він є людиною, яка виведе Україну з кризи, а всі навколо його чомусь не розуміють. Мені здається, в цьому полягає значна частина нинішніх проблем.
— Президент заявляє, що в процесі коаліційних переговорів між лідерами БЮТ та ПР далеко не останню роль грає Москва, мовляв, Янукович і Тимошенко по черзі їздять на консультації в Кремль. Чи дійсно сьогодні є підстави для подібних тверджень про «руку Росії»?
— Вплив Росії в Україні існував завжди. Разом із тим вплив РФ ми не можемо переоцінювати, бо українська політика останніх чотирьох років чітко продемонструвала — можливості Росії небезмежні. Розвиток політичної ситуації в Україні насамперед визначається внутрішньополітичними чинниками і ніяка Росія не зможе ефективно впливати на процеси, якщо основні українські політичні сили діятимуть узгоджено. Тому в цьому випадку я б говорив не про «руку Росії». Москва насправді дивиться, з ким їй прагматичніше вирішувати поточні питання. Ющенко в сприйнятті Путіна й Медведєва залишається націоналістом, з яким пов’язаний їхній особистий колосальний провал 2004 року. І, звичайно ж, вони хочуть узяти реванш. Але разом із тим не можна погодитися з Президентом, який каже, що в нас зараз буде «Грузія-2». Мені здається, це недооцінка з боку Президента логіки внутрішніх українських процесів і перебільшення ролі російського чинника. До речі, і в президентському оточенні тепер говорять про «прагматизацію» в російському напрямі, в чому раніше звинувачували уряд.
Чи несе в собі загрози коаліція БЮТ та Партії регіонів? Несе, звичайно ж, оскільки ці дві політичні сили мають конституційну більшість. Крім того, існує питання щодо того, як вдасться задовольнити апетити ПР, як вона себе поведе і в зовнішній політиці, і в питаннях енергетики? Але не потрібно забувати про те, що не менші загрози існують і у випадку створення коаліції зі спікером Плющем між «Нашою Україною» та Партією регіонів, оскільки саме ПР домінуватиме в коаліції та уряді.
