Дещо призабута вже програма Президента України Віктора Ющенка «Десять кроків назустріч людям» мала намір щорічно створювати мільйон робочих місць. Днями голова Міжнародного економічного комітету, народний депутат попередніх скликань Ігор Шаров оприлюднив у ЗМІ заяву, що за якісними показниками ця програма є невиконаною.
«Ще 2005 року я направляв тодішньому віце-прем'єр-міністру В'ячеславу Кириленку депутатське звернення відносно створення протягом п'яти років п'яти мільйонів робочих місць на виконання програми Віктора Ющенка «Десять кроків назустріч людям», — стверджує Шаров. Відповідь віце-прем'єра, за його словами, свідчила про «явне маніпулювання цифрами, коли урочисто повідомлялося про створення в 2005 році 1 мільйона 139 тисяч нових робочих місць, але в той же час динаміка скорочення кількості безробітних «не встигала» за динамікою створення робочих місць».
Відтоді ситуація мало змінилася. Хоча відповідно до зростання ВВП зростає і попит на робочі руки, створюються нові робочі місця, рівень зареєстрованого безробіття в Україні знижується досить повільно. Як повідомляє Держкомстат, до кінця червня він становив 2,3% працездатного населення (в травні — 2,4%). У країні зараз 640 тисяч безробітних (у травні було 690,3 тис.). Понад 450 тисяч осіб отримували допомогу з безробіття (її середній розмір лише 283 гривні на місяць).
Власне, в умовах ринкової економіки порівняно невелика армія безробітних, або інакше — перевищення пропозиції робочої сили над попитом, є, з одного боку, стимулом для підтримки виробничої дисципліни та підвищення продуктивності праці, а з іншого, — антистимулом для підвищення рівня заробітної плати. І уряду треба постійно дотримуватися у цій справі дуже тонкого балансу.
На жаль, відповідні українські відомства ще не навчилися використовувати ситуацію на ринку праці для того, щоб регулювати його структуру. Наприклад, у Міністерстві промислової політики стурбовані кадровою ситуацією у високотехнологічних галузях промисловості. Середній вік кваліфікованих робітників на підприємствах, що виробляють високотехнологічну продукцію, складає сьогодні понад 50 років. При цьому 20—25% промислового персоналу — працюючі пенсіонери, а з окремих спеціальностей висококваліфікованих робітників вже взагалі дуже складно знайти.
Цією ж проблемою стурбований і Шаров. Навіть якщо врахувати, що це «передвиборна стурбованість», то проблема від цього менш гострою не стає. За його словами, зараз перед країною нова загроза, що полягає в можливості «вимивання» з країни не тільки фахівців у сфері високих технологій, а й звичайних робітників, які масово виїжджають у пошуках гідної зарплати за кордон. Шаров, по суті, говорить про конкуренцію, що розгортається за робочі руки на рівні країн. «Чому за високого безробіття в 10—11% міністерство праці Польщі ввело днями спрощені правила в'їзду для українців, які їдуть на роботу в цю країну? Очевидно, їм потрібні не двірники і посудомийки, а будівники, інженери та програмісти», — переконаний голова МЕК. Особливо потрібні Польщі зараз, напередодні «Євро-2012», робітники-будівельники. І можна передбачити, що поляки максимально відкриють свої кордони для українських кваліфікованих фахівців. Що зробить у цьому напрямі Україна, якій також треба брати активну участь у конкуренції за кваліфіковані робочі руки, інакше їй ніколи не вбудуватися в економіку знань, яка вже стала рушієм соціально-економічного прогресу в передових країнах?
Поки що ми можемо говорити про те, що навіть і ті невеликі кошти, які передбачені на ці цілі, часто витрачаються не за призначенням. Близько 170 кримінальних справ порушено прокуратурою за фактами нецільового використання коштів фонду соцстрахування. У нас деякі люди примудряються непогано заробляти і при цьому ще й отримувати допомогу з безробіття.
Тим часом уряд днями оголосив про намір створити близько мільйона робочих місць для інвалідів. Справа, безумовно, хороша. От тільки судячи по тому, що мова не йде про будівництво якихось нових спеціалізованих підприємств, можна передбачити, що мова, швидше за все, піде по звичайну обязалівку, відповідно до якої кожному підприємству буде, як раніше говорили, доведений «план до двору» з інвалідів...
А займатися слід би іншим — створювати для українських фахівців такі умови праці та її оплати, які могли б конкурувати принаймні з польськими. Ми зараз багато говоримо про соціальну відповідальність і соціальний капітал, а що реально робимо для того, щоб він у нашій країні приростав, забезпечуючи їй переваги на міжнародній арені? Хорошу справу в цьому напрямі розпочала Рада конкурентоспроможності України. От тільки без реальної підтримки влади найпрогресивніші її ідеї навряд чи зможуть здійснитися. Прийшов вже час на практиці вводити технологію економічного прориву на основі побудови економіки знань у політичне виробництво нашої країни. На жаль, політики зайняті зараз в основному не цим... У них також час працевлаштування.
