Усі показники свідчать, що ми не маємо права стимулювати експорт, — заявив учора на прес-конференції голова Нацбанку Володимир Стельмах. — Тим паче, що наш конституційний обов’язок і предмет щоденної роботи — забезпечення стабільності нацвалюти». З його слів, усі чутки про падіння конкурентоспроможності української економіки в зв’язку з цим рішенням абсолютно безпідставні. Проте межі, до яких зростатиме стійкість вітчизняних грошей, поки що невідомі і будуть визначені лише тоді, коли уряд остаточно затвердить бюджет на 2005 рік і власну економічну програму розвитку. А монетарна політика Нацбанку насамперед залежатиме від рівня інфляції та внутрішньої можливості країни стримувати її зростання.
Серйозним випробуванням для недокапіталізованих українських банків назвав головний банкір країни майбутній вступ України до СОТ. Тим більше, що соціальні стандарти, запропоновані новим урядом, також вимагають від банківської системи великих вкладень до бюджету. Стельмах сумнівається, що банківська система зможе винести таке навантаження, по-перше, через свою затратність і невідповідність прибутків потрібному темпу зростання капіталів, а по-друге, через низький рівень довіри населення, яке не поспішає віддавати гроші банкірам. Тому Стельмах пропонує зробити роботу банків максимально відкритою і примусити їх публікувати свої баланси з хорошими та поганими показниками кілька разів на місяць, щоб люди могли вибрати справді надійний банк і повірили банківській системі загалом. Як завжди, компенсувати дефіцит внутрішньої довіри доведеться закордону. Великі надії голова Нацбанку покладає на інвестиції. Тим паче, що зараз у нас оголошений «Рік відкритих дверей для іноземного інвестування».
Стельмах без особливого ентузіазму оцінює нинішній стан банківської системи, покладаючи відповідальність за це на попередню команду та дивуючись тому, що функції Нацбанку були задіяні аж ніяк не повністю. Він навів цифри, якi свідчать, що нестабільність грошової системи протягом останніх двох років значно збільшилася (в 2002 році загальна нестабільність становила 2,29%, а у 2004 — вже 6,28%). Проте тепер нова команда має шанс усе виправити, оскільки Стельмах зібрався повернути ту команду, з якою працював, коли був головою Нацбанку в 2000— 2002 роках. На його думку, справи треба робити з перевіреними людьми, яких добре знаєш. Крім того, рейтинг банкіра повинен визначатися ринковими вимогами. Тож, можливо, відставкою Яценюка та Шлапака справа не закінчиться. Відповідаючи на запитання, чим була викликана заява екс-президента Леоніда Кучми про кризу банківської системи в листопаді 2004 року, В. Стельмах сказав, що, на його думку, цю оцінку спровокувало керівництво Нацбанку, яке надало неправильні відомості.
Разом із тим обсяг депозитів населення, що неабияко зменшився за останні місяці 2004 року, зі слів Стельмаха, вже не лише доведений до «дореволюційного» рівня, а й перевершив його. Коментуючи тезу програми нового уряду про зниження ставок на кредити, В. Стельмах заявив, що тут усе залежить від ставок депозитів. Високі ставки не тільки не дають розвивати безліч проектів, а й дуже обтяжливі для економіки. Якщо ж уряд розробить, а парламент прийме реальний і збалансований бюджет, передбачить покриття його дефіциту, якщо економіка вийде з тіні, нормально працюватиме судова влада, тоді можна буде говорити і про п’ять відсотків ставки на депозити та відповідне зменшення кредитних ставок.
