Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Демократичний лобiзм

Розмістивши в Iнтернеті проект міського бюджету, мерія Кам’янця-Подільського «заощадила» на п’ятнадцяти чиновниках. Чи візьме це за приклад уряд?
26 жовтня, 2000 - 00:00

Відтак, постає резонне запитання: чи має право «маленький українець» поцікавитися, куди йдуть його гроші, яким чином їх розподіляють, тобто, чи може він, у принципі, проконтролювати рух власних грошей? А якщо він добачить, що не все гаразд із їх розподілом, чи може він реально впливати на державу, на уряд, з тим, аби бюджетні кошти (його податки) були перерозподілені справедливо й раціонально? Ймовірно, що запитання є цілком риторичним для держав зі стабільними демократіями, де загальнонаціональні дискусії з цього приводу є традицією. А як бути нам, населенню країни з перехідною економікою й ще більш «перехідною» відповідальністю уряду?

Утім, не все так песимістично. Хоч як це дивно, приклад нормальної роботи з безпосередніми наповнювачами бюджетного кошика, тобто з пересiчними громадянами, показала провінція. Про це — в інтерв’ю з секретарем Кам’янець-Подільської міської ради (Хмельницька область) Сергіем БАБIЄМ:

— Від першого вересня міський бюджет Кам’янця-Подільського — в Інтернеті. Городяни, в яких удома чи на роботі є комп’ютер, одержують вичерпну інформацію про те, як «батьки» міста виконують бюджет і витрачають гроші.

— Даруйте, кому й навіщо це треба?

— Ми часто повторюємо: прозорі дії влади, місцеве самоврядування тощо. Та все це — декларації про добрі наміри, якщо немає діалогу між громадою і організаторами її життя. А коли починається діалог? Тоді, коли є інформація — вичерпна, загальнодоступна. За її відсутності виникають чутки, припущення, підозри. Все це ми пережили. Наш міський голова Кам’янця- Подільського Олександр Мазурчак, поїздивши світом, вивчивши досвід самоврядування в цивілізованих мегаполісах, привіз додому ідею про веб-сторінку міськбюджету в Інтернеті. Не всі, пригадую, радо й щиро привітали ініціативу голови. Дехто говорив, що аналіз бюджетного процесу ще, як кажуть, не по зубах простим людям. Однак рішення було ухвалено.

— Діалог влади з громадськістю розпочався?

— У вересні було зареєстровано 29 відвідувань веб-сторінки. На веб-сторінці вміщено номер телефона фінансового управління міськвиконкому, за яким можна заявити, що саме не влаштовує вас у бюджеті, або ж висловити своє критичне зауваження. Люди звертаються до секретаря міської ради, до міського голови, заступників. До речі, у жовтні кількість відвідувань сайту збільшилась майже вдвічі.

У діалозі, дискусії, як давно відомо, з’ясовується істина. У вересні відвідувачі сайту запитували, чому придбання ліків для пільгових категорій громадян профінансовано лише на 53%. Це стало приводом для розмови на одній із нарад у міського голови. Знайшли можливість для збільшення витрат на придбання медикаментів. Були також зауваження щодо роботи чиновників управління житлово-комунального господарства. Відвідувачі дорікали, що вони не відробляють свою зарплатню. Тому на сесії депутати ухвалили рішення про скорочення апарату міськвиконкому взагалі й управління житлово-комунального господарства зокрема.

— Люди звертаються до вас, щоб ви збільшували витрати, виконували ту чи іншу статтю бюджету. А ви, даруйте, латаєте охрімову свитку — там урвали, тут доточили. Де ж візьмуться гроші, якщо їх просто немає?

— Відвідувачі сайту висловлюють і свої пропозиції, слушні зауваження щодо того, як збільшити надходження до міської скарбниці. Багато вже було зауважень, що в нашому місті, яке розташоване поблизу кордону з Молдовою, збувають контрабандні тютюнові, алкогольні вироби. Реагуємо. Беремо до уваги і пропозиції щодо поліпшення роботи місцевих підприємств. Не знайшовши достатнього аргументів для пояснень про недостатнє фінансування пільг на пасажирські перевезення, ми були змушені, як кажуть, вишукувати резерви. Гострі питання нас не лякають. Крім усього, тепер ми не вислуховуємо на мітингах незаслужених образ, необгрунтованих звинувачень та підозр.

— Не в кожного є можливість доступу до всесвітнього електронного «павутиння».

— Наше місто досить комп’ютеризоване. Крім того, слід ураховувати фактор чисто людського спілкування: той, хто одержав інформацію про бюджетні надходження і витрати, спілкується із «некомп’ютеризованими» сусідами, колегами на роботі. Все нормально, процес уже пішов. Наш проект «Бюджет міста. Електронна версія» — експериментальний. Поки що він не має аналогів у країні. В жодному міськвиконкомі ще не зважилися на такий крок дj діалогу зі своєю громадою.

Немає сумніву, що державний бюджет-2001, врешті-решт, з’явиться в пресі та на веб-сторінках уряду чи парламенту. Але — вже в готовому, затвердженому вигляді, коли ніякі зміни «не пройдуть». Якщо говорити про причини залучення до обговорення бюджету широких верств населення, то вони є. Найголовніша: бюджет-2001 — перший за останні роки документ, спрямований не на виживання економіки, а на підтримку її росту. Доречно пригадати тут і слова прем’єра Віктора Ющенка про те, що пропонований бюджет — найбільш реалістичний, соціальний и т.ін. Логічно було б підкріпити слова високих посадовців реакцією «з низів».

У Кам’янці-Подільському, завдяки тому, що бюджет міста було вміщено в, i (це головне ) люди, а не лобісти, змогли вільно висловлювати свої пропозиції та зауваження, вдалося виявити ряд недоліків в організації роботи місцевого житлово-комунального господарства. Важко уявити, що життєвим досвідом жителів цього провінційного хмельницького містечка вдасться пробити цитаделі урядових кабінетів, а тим більше — скоротити за бездіяльність частину чиновників, як то було зроблено в Кам’янці-Подільському. У глибинці, місток між владою і населенням коротший, тому місцеве керівництво швидше за столичне усвідомило, що критися від народу при розподілі народних же грошей — собі дорожче. Традиційно консервативна провінція несподівано виявилася прогресивнішою, гнучкішою за Київ. У містечку влада сама «прийшла» до людей і сказала: ось дивіться, як ми розподіляємо ваші гроші… У столиці ж бюджетний пиріг і досі ділить обмежене коло «фахівців». Може краще не чекати, поки люди самі збагнуть, що «нічиїх» грошей не буває, що бюджет наповнюється саме їхніми кревними гривнями? Якщо зважити на нинішній рівень життя «наповнювачів», реакція може бути некерованою.

Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ, Євген БРУСЛИНОВСЬКИЙ, «День»
Газета: