Днями один англієць говорив про демократію в тому сенсі, що виборці обирають собі диктатуру. Можливо, в його країні, де демократія затвердилася ще за часів cередньовіччя, така заява сприймається нормально. Але в Україні, яка скуштувала плодів народовладдя зовсім недавно, диктатура, хай і вільно обраної влади, схвалення не викличе. Ми для такого підходу, напевно, ще дуже молоді і тому дуже непримиренні демократи.
Тим паче, що і влада наша, отримавши в результаті революції кредит довіри, його значною мірою вже розгубила. Візьмімо, наприклад, критичні виступи ЗМІ. Є указ Президента Віктора Ющенка, згідно з яким чиновників зобов’язали відповідати на критику. Але, думається, вони його просто проігнорували. І справді, їх мало, а критики — багато. За всією навіть не вслідкувати, а тим паче невигідно — кожному відповідати. Але журналісти, правду кажучи, чекають не відповідей. Як і вся країна, вони хочуть, щоб влада прислухалася до думки тих, хто її обирав.
Проте журналісти «Дня» з власного досвіду знають, що часто чиновники (як старої, так, на жаль, і нової влади) влаштовують навколо гострих публікацій або ж змову мовчання, або ж, ніби нічого не сталося, продовжують гнути свою лінію. Зокрема, таку позицію вони зайняли стосовно наших публікацій, які розповідають про те, що насправді псує інвестиційний імідж України. Але тут є приємні винятки. Ось глава уряду Криму Анатолій Матвієнко розповів у своєму інтерв’ю «Дню» про те, що порозумівся з російськими інвесторами, які вклали понад $75 мільйонів у сферу відпочинку й туризму, але через несправедливі утиски влади призупинили фінансування будівництва розпочатих об’єктів.
Але в наших матеріалах на цю тему фігурував не лише Крим, а й Київ, де навіть не міська, а центральна влада намірилася відібрати в того ж інвестора готель «Україна», для реконструкції якого він із Фондом держмайна створив спільне підприємство та вніс у його статутний фонд 54 мільйони гривень. У нашому останньому матеріалі на цю тему (12 липня, «Готель «замовляли»?) був зроблений висновок, що в країні для інвесторів існують загрози, пов’язані зі спробами влади протиправно перерозподілити власність. Але рівно через десять днів, 22 липня, нам знову доводиться повідомляти читачiв про ситуацію навколо цього готелю. Як виявилося, уряд, не чекаючи рішення суду, ухвалив рішення знову виставити його на приватизацію.
Учора «День» мав можливість ознайомитися з листом депутата Державної думи РФ, основного акціонера Національної резервної корпорації (НРК) і голови Національної інвестиційної ради Росії Олександра Лебедєва прем’єр-міністру України Юлії Тимошенко. Наводимо його з деякими скороченнями.
«16 червня цього року Ви, Президент України В.А. Ющенко та Голова Верховної Ради України В.М. Литвин, підписали «Меморандум про гарантії прав власності та забезпечення законності при їх реалізації». Цим документом, крім іншого, Ви взяли на себе зобов’язання «гарантувати права власника та стабільність режиму власності, що є запорукою динамічного розвитку економіки й формування громадянського суспільства». Ви також висловили намір «підвищувати ефективність роботи державних установ у сфері приватизації, формуванні та підтримці сприятливого інвестиційного клімату в країні». Меморандум, як і Ваші коментарі у зв’язку з його прийняттям, викликали деяку позитивну реакцію з боку іноземних інвесторів. Проте реальна практика відносин з органами державної влади України наводить на думку, що вони або хибно розуміють значення слів «стабільність режиму власності» і «сприятливий інвестиційний клімат», або свідомо руйнують закладені в Меморандумі принципи.
У жовтні минулого року з ініціативи Державного управління справами та на основі рішення Фонду державного майна України було створено ЗАТ «Готель «Україна», одним із учасників якого виступила «Комерційна компанія», афільована з російським ТОВ «Національна резервна корпорація» (НРК), яка заплатила перший внесок у розмірі 10 млн. доларів.
По суті, Національна резервна корпорація заплатила аванс у зв’язку із зобов’язанням інвестувати в реконструкцію готелю, перетворити її на сучасний і знаковий для Києва туристичний і діловий центр. Про те, що НРК уміє працювати в цій сфері, в Україні добре відомо: досить подивитися на побережжя Криму, на побудований нею під Алуштою пансіонат «Море» — єдиний рекреаційний об’єкт, що відповідає сучасним європейським уявленням про відпочинок. Фахівці компанії провели попередні роботи (не безплатно, звісно), які показали, що обсяг інвестицій у готель «Україна» становитиме не менше 150 млн. доларів залежно від масштабу нового будівництва, і НРК була готова розпочати фінансування проекту...
Але ось уже півроку все стоїть. 13 травня цього року прокуратура м. Києва подала в Господарський суд позовну заяву з вимогою визнати недійсним створення ЗАТ «Готель «Україна». Задоволення цієї вимоги, що саме по собі слабко узгоджується з уявленнями про «стабільність режиму власності», насправді означає руйнування бізнесу одного з найбільших іноземних інвесторів, а це в будь-якій країні є нічим іншим, як проявом несприятливого інвестиційного клімату. Хочу зазначати, що того ж дня — 13 травня — голова Фонду державного майна В. Семенюк у своєму листі роз’яснила, що всі дії, пов’язані зі створенням ЗАТ, були проведені згідно з чинним законодавством.
Але ще до рішення судових органів першої інстанції Ви і Ваш Кабінет Міністрів фактично робите дії з експропріації власності НРК. 30 червня, виступаючи в ефірі «5 каналу», Ви сказали буквально таке: «Ми проводитимемо всі приватизаційні процедури, щоб приватизувати готель «Україна», який, можливо, нарешті стане справжнім п’ятизірковим готелем у Києві» (що звучить образливо для НРК — можна подумати, наче корпорація планувала зробити там щось інше). А вже 1 липня був оприлюднений перелік об’єктів, що підлягають приватизації, серед яких зазначається і готель. Нарешті, в нашому розпорядженні є підписане Вами розпорядження, що затверджує «План-графік підготовки до проведення продажу ЗАТ «Готель «Україна». Першим пунктом цього плану стоїть (цитую в оригіналі, щоб не було нарікань на труднощі перекладу): «Прийняття Господарським судом м. Києва рішення про скасування державної реєстрації ЗАТ «Готель «Україна». Про яке громадянське суспільство, про яку правову державу може йтися, коли уряд України заносить потрібні йому рішення суду в плани своєї роботи з приватизації тих чи інших об’єктів і призначає дату аукціону з продажу майна, яке йому не належить? І як після цього можна ставитися до рішень судів, хоч якими б вони були?
Ситуація навколо «України» є окремим випадком, що свідчить про дуже небезпечну тенденцію для України (без лапок). Чиновники, поставлені створювати умови для забезпечення економічного зростання й інтересів населення країни, не розуміють, як і за рахунок чого досягається це зростання та в чому полягають ці інтереси. Цинічне відняття майна в господарюючих суб’єктів, що не вписується в місцевий національний колорит, — це щось з історії відносин президента Зімбабве Роберта Мугабе з білими фермерами, але аж ніяк не ознака країни, яка щосили стукає до Європи».
