Демократії багато не буває

Президент Туреччини Ахмет Недждет Сезер досить несподівано звернувся до конституційного суду країни з проханням анулювати частину ухваленого напередодні пакету реформ. Минулого тижня президент Сезер підписав пакет законодавчих реформ, ухвалений парламентом країни, який, у зв’язку з початком переговорів між Туреччиною та Європейським Союзом про вступ Анкари, скасовує смертну кару (щоправда, тільки в мирний час), надає курдській меншині право на отримання освіти, трансляцію радіо- й телевізійних передач курдською мовою, розширяє права журналістів. Сезер дійшов до висновку, що статті, у яких говориться про заміну ув’язнення на грошові штрафи для тих, кого засуджено за порушення законодавства щодо преси, не конституційні. На думку Сезера, саме ця частина законодавчих реформ насправді спрямована проти преси та її прав, як і проти демократизації життя в країні в цілому. У заяві президента, повідомляє АП, не конкретизується, що саме він пропонує замість ухваленого (і ним самим підписаного). У той же час добре відомо, що Сезер завжди позиціонував себе як прихильника «проєвропейського» розвитку країни. Пакет законодавчих реформ дався країні дуже нелегко — баталії вже при голосуванні тривали два дні парламентських слухань, і все це відбувалося на тлі гострої урядової кризи. Саме в ці дні уряд полишив «останній з могікан» — міністр економіки Кемаль Дервіш, якого президент просив залишитися під час першої хвилі скандальних відставок. Більшість турецьких парламентаріїв сподіваються, що ухвалений пакет реформ, які дебатувалися роками, надасть поштовху у відносинах між Туреччиною і ЄС, біля входу до приміщення турецького парламенту електронний годинник відраховує дні, години й хвилини, що залишилися до початку саміту ЄС у Копенгагені. На ньому, сподіваються в Анкарі, буде прийнято рішення щодо Туреччини. Йдеться про те, що на саміті ЄС у Гельсінкі в грудні 1999-го Туреччину було визнано країною-кандидатом на вступ, але переговори про її вступ ще не починалися. Туреччина має в своєму активі майже 40-річну угоду про асоціацію, а також митний союз з ЄС. Представники Союзу досить нерідко заявляли, що Туреччина, попри наведення ладу у своїй економічній ситуації, подолання інфляції, спочатку мусить привести до «європейських норм» ситуацію з курдською меншиною, виконати жорсткі вимоги щодо демократичних стандартів узагалі і особливо — відмовитися від жорсткого контролю за пресою. Зараз ЄС, привітавши останні турецькі зрушення (треба визнати, дійсно революційні як для цієї країни), заявляє однак, що попереду в Туреччини ще «довгий і важкий шлях». Восени турецькій владі доведеться подолати політичну кризу, що перетворила уряд Еджевіта на уряд меншості, знайти ліки від економічної лихоманки. Аналітики припускають, що чи не єдиними ліками тут може стати програма допомоги від МВФ вартістю близько $17 млрд. — при цьому уряд повинен гарантувати, що гроші від Фонду не витрачатимуться на передвиборну кампанію (дострокові вибори призначено на 3 листопада). До саміту в Копенгагені, очевидно, потрібно буде й принаймні визначити спосіб врегулювання проблеми Кіпру, інакше ЄС матиме повне право просто відмовити Анкарі. Хоча справжні причини: і належність країни до ісламської культури, і її кордони з Іраком та Сирією, і великі розміри.