Так вийшло, що в один день зійшлися дві події. Матч донецьких футболістів з іспанськими. Друга подія — День космонавтики. У Росії його відзначали вельми урочисто, в космічній державі Україна — протокольно. Глава держави привітав і побажав, у Дніпропетровську — космічній столиці країни, губернатор, голова обласної ради, мер та інші з біл-бордів теж вітали. Здавалося б, який зв’язок між не дуже вдалим для донецького «Шахтаря» футболом і польотом Юрія Гагаріна. Виявляється — прямий.
До відправлення потяга до Києва залишається декілька хвилин, і я чую розмову провідниць двох сусідніх вагонів. Одна — другої половини бальзаківського віку, друга — приблизно вдвічі молодша. Молодша запитує:
— Ти не знаєш, як футбол закінчився?
— Ні, не знаю. І взагалі, сьогодні свято.
— Яке?
— День космонавтики.
— А що це таке й чому свято?
Можна укотре пожалкувати, що молодь замало знає й нічим не цікавиться. Молоді радянських свят не знають, покоління тих, хто знає, йде. Якоюсь мірою це так. Але причини загальної культурної деградації в інтелектуальному стані еліти. Принаймні тих, хто без особливих підстав себе до неї зараховує.
Нещодавно на одному дніпропетровському ток-шоу депутат міськради й голова однієї з комісій переплутав Маршака з Маяковським. Нічого дивного, обидва прізвища починаються з однієї літери. Вирішив блиснути, а промахнувся, як кажуть англійці, на милю. А йшлося про дуже важливу культурну проблему міста — долю Будинку органної музики та найкращого в Україні органу. І люди з таким культурним багажем вважають для себе можливим вирішувати складне культурне й політичне, якщо хочете, питання. Саме політичне, тому що йдеться про політику у сфері культури. Добре, що в ефірі цей епізод викинули, врятували репутацію.
Ви послухайте наших народних депутатів. Яке бажання покрасуватися гострим слівцем, цитаткою. А з яким вченим виглядом знавців цитуються класики й великі. Нещодавно у Савіка Шустера один такий великий діяч у фракції блоку Литвина у Верховній раді в черговий раз цитував Черчилля, так йому здавалося, що Сталін прийняв Росію з сохою, а залишив з атомною бомбою. Йому, сердешному, хоч би хтось підказав, що британський прем’єр був великою людиною, але ніколи такого не казав. Це вислів відомого троцькіста й автора однієї з перших політичних біографій Троцького Ісаака Дойчера. Зате скільки милування собою. Як говорить народна мудрість: надів жупан... Можна мати багато грошей, внутрішню культуру, а освіту не купиш ні за які гроші.
Та що там цитати. Якось два народні депутати серйозно обговорювали питання, як розшифрувати NABUCCO. Пояснення, що це назва опери Джузепе Верді, яка розповідає про біблійні події, а Nabucco — це скорочена італійська інтерпретація імені вавилонського царя Навуходоносора, викликало у слуг народу буквально шок. Але як пов’язана назва опери Верді з газопроводом із Каспійського регіону та Центральної Азії до Європи, вони зрозуміти ніяк не могли. А це вже проблема на стику історії, географії, геополітики та логічного мислення. А які скляні очі були у горе-співбесідників, коли вони почули «Верді» та «Навуходоносор». Пояснювати й розповідати їм усе одно, що за німецьким прислів’ям «порожніми горіхами бити по порожніх горіхах».
Деградація, в першу чергу культурна й освітня, очевидна. І почалася вона саме з нашої еліти. До неї влилися люди, котрі не лише книжок не читали, не читають і навіть хваляться тим, що ніколи не читатимуть, а й пишуть з великою натугою.
Великий винахідник Томас Альва Едісон приймав на роботу лише після особистої бесіди, в якій обговорювалися технічні питання. Але перед цим кандидат мав заповнити досить довгий лист із запитаннями. Там, наприклад, запитувалося, де тече Волга й куди вона впадає. Або хто такий Лев Толстой і що він написав. При цьому сам Едісон був шанувальником великого російського письменника. Один із перших винайдених ним фонографів американець відіслав у Ясну Поляну в подарунок. Якщо кандидат не міг відповісти на 90% запитань, до бесіди з метром справа взагалі не доходила. Відповідаючи на запитання своїх помічників, Едісон пояснював: «Мені не потрібні інженери або фізики з вузьким кругозором і поганою освітою. Люди з низькою культурою не можуть широко мислити». До речі, знаменитий Нікола Тесла заповнив цей листок Едісона не без проблем, але завжди підтримував це правило.
Перший прем’єр-міністр об’єднаної Італії Камілло Кавур сказав: «Ми створили Італію, тепер належить створити італійців». І це в країні з багатою культурою минулого та сучасності, з елітою, що усвідомлює свою роль у цьому процесі. Гідний приклад. Наслідуватимемо його, і пам’ятатимуть про День космонавтики.
