Костянтин МАКУЛЬСЬКИЙ ("Спортивна газета"), спеціально для "Дня"
Перемога 22-річного спартаківця із Запоріжжя Дениса Силантьєва на січневому чемпіонаті світу з плавання в австралійському Перті досі залишається подією року для спортивної України. Адже це був перший найвищий титул світового гатунку для українського плавання часів незалежності. Цікаво, що й перша в історії золота олімпійська медаль наших плавців-чоловіків (Сергій Фесенко, 1980 рік) була завойована на тій же дистанції - 200 метрів батерфляєм.
Проте Силантьєв не скидає обертів. От і на етапі Кубка світу-98 у Гонконгу він виграв дві класичні дистанції (100 м - 52,37 сек.; 200 м - 1 хв. 55,82 сек.). Що ж, одержати третій у своїй біографії світовий кубок - мета, безумовно, достойна.
- Денисе, колись в інтерв'ю, здається, після другого виграшу Кубка світу, ви сказали, що не вітаєте присутність своєї коханої дівчини на змаганнях. У той же час, перемогу в Перті - присвятили їй і мамі.
- Взагалі, я напряму ніколи не заперечував, аби вона разом зі мною їздила на змагання. Але вважаю, що змагання - це моя робота, на яку потрібно серйозно налаштовуватися. Мені особисто, в цьому випадку, було б певною мірою не затишно.
- Це що, своєрідний забобон?
- Аж ніяк. Цим себе не обтяжую. До виступу на Олімпіаді в Атланті, який був далеко не найліпшим у моїй спортивній кар'єрі, мав на прикметі такі собі дрібниці. Опісля - все це відкинув геть! Свій настрій ні з якими "забобонами" не пов'язую, роблю все, що забажаю. Так, як мені подобається.
- Отже, ви просто захотіли виграти в Австралії, і...
- Сталося все саме так, як розраховували. Минулого року на чемпіонаті Європи в Севільї на цій дистанції помилився - дуже швидко розпочав і ледь доплив. Став лише другим. Нині ж усе виправив. Коли ми "прощалися" перед запливом, мій тренер - Сергій Гусєв тільки і сказав: "Будь чоловіком!". А в мене після попереднього запливу розболілася нога - не знав, що й робити. Виходжу на фінал - теж болить. На дистанції думав одне - проплисти! Потім той біль довго не давав заснути.
- Може, тому ви досить стримано реагували на перемогу: кілька рухів рукою в бік трибун до української делегації - мовляв, справу зроблено?
- Спочатку, якщо відверто, і сам не повірив. Через кілька хвилин відчув такий злет, що на зовнішні емоції не вистачило сил. А от Сергій Миколайович їх не приховував - ледь не до смерті затиснув у обіймах.
- Які враження залишилися від Австралії, адже ви там побували вперше?
- Дуже сподобалася, більше з усіх інших країн, що бачив. Нічого особливого у природі - з'їздили до океану, було ще кілька екскурсій. А от загальна атмосфера... Люди всі життєрадісні, доброзичливі. Публіка обізнана у плаванні, за своїх вболіває майже несамовито, але й іншим переможцям віддає належне. Думаю, з організацією Олімпіади-2000 вони також успішно впораються.
- Невже, жодного сюрпризу?
- Зустріли нас досить своєрідно. Тільки-но після перельоту розмістилися вночі в готелі. О шостій ранку, наче поліцейська облава: підйом, виходь шикуватися! З'ясувалося - допінг-контроль! Це через китайців, яких напередодні спіймали із забороненими препаратами. Перевірили всю шістку наших спортсменів. Щоправда, тоді взагалі всі команди так "трусили".
- Кожні змагання додають досвіду. Що ви нині поклали до свого "кошика" ?
- Головне, збагнув: у плаванні нині вже немає беззаперечних фаворитів. Можна на рівних боротися з усіма. А надалі - нехай вже мене побоюються!
ФОТО РЕЙТЕР
