Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Держава для молоді — молодь для держави

28 листопада, 2003 - 00:00

Поки що вони — лише студенти провідних вузів Чернігівської області. Їх називають поколінням, що народилося в епоху змін і дорослішало в час переоцінки цінностей декількох попередніх поколінь. Вони молоді, енергійні, розумні. Вони — майбутня управлінська, інтелектуальна та бізнесова еліта України, яка завтра стане до державного управління. Але вже сьогодні вони хочуть бути почутими своєю державою, донести до неї своє бачення майбутнього країни, розвитку її політики, економіки, духовної та соціальної сфери. І держава вже готова до створення гідних умов для підтримки розуму та інтелекту молодого покоління, готова почути їхні пропозиції.

Такий діалог молоді із владою відбувся в Чернігівській обласній державній адміністрації, де її голова Валентин Мельничук та голова обласної ради Василь Коваль зустрілися із 40 студентами — стипендіатами Президента України, Верховної ради, Кабінету Міністрів, Міністерства праці та соціальної політики, обласної державної адміністрації та обласної ради, а також ректорами провідних вищих навчальних закладів області. Мета зустрічі була простою і складною водночас: наповнити реальним змістом гасло «Держава для молоді — молодь для держави».

Майбутнє належить молоді, якій розбудовувати економічно сильну та правову Україну, примножувати інтелектуальні та духовні надбання нашого народу, якому завжди було і є чим пишатися. «Ми не голі йдемо в Європу. Ми там давно присутні. Ми маємо щастя належати до яскравого і сильного народу», — саме цю фразу з книги «Україна Incognita», що видала газета «День», і процитував на початку зустрічі голова облдержадміністрації Валентин Мельничук. Вона пройшла червоною ниткою по всій розмові влади з молоддю.

З твердженням про те, що молодь — рушійна сила майбутнього, важко не погодитися; і 25 тисяч студентів, що здобувають освіту у вузах Чернігівщини всіх рівнів акредитації, лише підтверджують цю істину. І їх уже не порівняти з тими студентами, що «гризли граніт науки» ще 10 років тому. Це думка ректора Ніжинського педагогічного університету ім. М.Гоголя, доктора фізико-математичних наук, професора Василя Яковця. Заслужений працівник освіти України, який виховав не одне покоління студентів, переконаний у тому, що сьогодні молодь більш прагматична, ніж була тоді, коли тільки-но народжувалася незалежна України. Тобто тепер вони прагнуть не просто отримати диплом, а й здобути справжні знання, які знадобляться їм у подальшому житті. Про це красномовно свідчить той факт, що кількість відмінників росте з кожним роком.

Перша зустріч кращих студентів Чернігівщини з керівництвом області була вигідною для обох сторін. У влади, наприклад, нарешті з’явилася реальна картина життя і прагнень сучасних студентів. Останні ж мали змогу викласти своє бачення подальшого розвитку регіонів і країни, а також успішно скористалися можливістю покращити матеріально-технічну базу своїх навчальних закладів, і в результаті обласна влада пообіцяла забезпечити технікою студентське радіо і команду КВК, спортивну гордість вузів — необхідним інвентарем, а кращого студента року нагородити ноутбуком. Активних молодих людей тепер залучатимуть до кадрового резерву державної служби, а відмінників навчання, які оберуть кар’єру науковця в стінах «alma mater», підтримуватимуть стипендіями облдержадміністрації та обласної ради.

Переважна більшість тих, кому свого часу довелося бути студентом, згадують ці роки як найкращі у своєму житті. Пізнання світу, набуття нових знань, формування особистості, шалений і неповторний світ молодості...

«Я теж хочу бути студентом», — заявив наймолодший учасник зустрічі, другокласник чернігівської школи-ліцею №15 Іван Арсенич-Баран, вже відомий як талановитий маленький поет. Своє бажання скоріше сісти на студентську лаву він пояснив дуже просто: «Бо тоді я зможу вивчати те, що захочу». А хоче Іванко бути астрономом, вивчати далекі планети. А поки що доводиться вчити математику, якої він дуже не любить, але вона знадобиться йому в майбутньому. Зворушений подібним потягом до знань, ректор Чернігівського державного технологічного університету Олександр Денисов не лише запросив Івана років через десять до свого навчального закладу, а й передав школі-ліцею №15, де вчиться хлопчик, два комп’ютери, які пообіцяла виділити обласна влада кожному із шести Чернігівських вузів 3 — 4 рівня акредитації.

Кажуть, нинішнім студентам важче, ніж, наприклад, було їхнім батькам у тому ж віці. Тоді стабільності було більше, і впевненість у завтрашньому дні була тощо. Але вони не погоджуються. Бо мають розумні голови на плечах, не бояться труднощів і чітко знають, якою стане Україна, якщо вони прикладуть максимум зусиль для зміни політичної та соціально-економічної ситуації в державі. Вони дійсно щиро вірять у свої сили та можливості і не сумніваються у великому майбутньому України, намагаючись водночас зрозуміти і осмислити її минуле. І в цьому їм допоможуть книги з бібліотеки газети «День» — «Україна Incognita» та «Дві Русі», подаровані на згадку про зустріч.

Наталя КУПРІЄНКО, Чернігів
Газета: