Катерина Грищук, яка проживає у місті Острог на Рівненщині, за кордоном пропрацювала 10 років. До Італії вона вирішила поїхати у 1997 році, коли працювала заступником директора на швейній фабриці міста Острог «Вілія» і отримувала зарплату хлібом, цукром та одягом, які були переоцінені у декілька разів. Щоб забезпечити матеріально двох синів, прокласти їм дорогу у світле майбутнє, іншого виходу, як поїхати працювати за кордон, пані Катерина не бачила.
Коли заробітчанка приїхала з Італії, то перша думка, яка у неї виникла, — надати робочі місця своїм дітям в Україні, аби вони, за її словами, «не скиталися по Москві, по-чорному наробляючись». Тому й виникла ідея відкрити кафе-магазин «Фрателлі», що в перекладі з італійської означає «брати». «Власними силами відкрити свій бізнес в Україні чесним шляхом нереально, треба жертвувати своїми моральними цінностями та совістю. За кордоном все по-іншому, молодим ініціативним людям влада йде на значні поступки, надаючи безвідсоткові кредити та певні знижки навіть на купівлю землі. В нас, на жаль, таким не можна похвалитися». Як стверджує Катерина Грищук, держава не зробила жодного кроку назустріч у матеріальному плані. Однак Катерина надзвичайно дякує місцевій владі, зокрема, меру Острога Тарасові Пустовіту за моральну підтримку та позитивну оцінку діяльності кафе-бару в загальній інфраструктурі міста.
На запитання, чи не спадало на думку повернутися в Італію, пані Катерина відповіла, що знову поїде, оскільки хоче зробити кращий благоустрій навколо будівлі кафе, на що потрібні значні кошти. «Я надзвичайно люблю свою Україну, адже я повернулася на свою рідну землю, вклала гроші в Україну і працюю на благоустрій України. Якби було більше підтримки з боку держави, можна було б і не їхати, бо дуже важко покидати свою сім’ю, своїх рідних та близьких».
Таких, як Катерина Грищук, тисячі, однак не всі повертаються на свою рідну землю. Дехто знаходить там своє кохання, дехто просто забуває про Батьківщину, мовляв, «задля чого повертатися? Щоб не жити, а просто існувати?...» — і будує там своє життя — серед чужих людей, у чужій країні. Українській владі варто задуматись над такою проблемою, адже, якщо така ситуація спостерігатиметься й надалі, то Україна втратить значну частину свого населення, що відіб’ється на демографічній ситуації та призведе до зубожіння української нації. В такому випадку буде важко говорити про якусь національну ідею та патріотизм...
