Менш ніж через місяць, 9 грудня, у Придністров’ї відбудуться чергові президентські вибори. За десять років існування Придністровської Молдавської Республіки (ПМР), котра забажала від’єднатися від Молдови, внаслідок чого спалахнула війна, в регіоні багато що змінилося. Створено всі атрибути влади — армію, конституцію, валюту... Однак незмінним залишається її лідер — президент Ігор Смирнов, у якого закінчується вже другий президентський мандат. Залишитися при владі він вирішив і втретє. Вважається, що саме «під нього» було прийнято минулого року Конституцію, яка дозволяє обиратися президентом одній особі необмежену кількість разів. Шанси на перемогу у суперників Смирнова невеликі. Йому підконтрольні фактично всі мас-медіа Придністров’я. Складається враження, що двох інших претендентів на посаду президента зареєстровано чисто символічно, щоб Смирнову не було сумно боротися за президентський пост наодинці. Один із них — колишній глава Бендерської держадміністрації Том Зенович. Інший — лідер Партії народовладдя, депутат Верховної Ради невизнаної республіки Олександр Радченко, відповів на питання «Дня».
— Олександре Григоровичу, що вас змусило взяти участь у виборах, явно знаючи про програш?
— Саме життя змусило, бо ми чудово розуміємо й знаємо, що продовження існування режиму Смирнова є згубним для народу Придністров’я. Народ став бідним та безправним.
— А ви не боїтеся перемогти й звалити на себе всі проблеми ПМР?
— Річ не в тому, переможемо ми чи ні. Але ми все одно будемо продовжувати свою справу, бо життя при цьому режимі більше не буде.
— Чому особисто вас не влаштовує Смирнов?
— Ми повинні були будувати народну, демократичну державу. А побудували диктатуру кланів, якій сприяє й Конституція ПМР, ухвалена минулого року. Саме Конституцією закріплено абсолютну монархію Ігоря Миколайовича Смирнова та його оточення. Конституція дає найбільші права не народу, а Смирнову. Таких диктаторських повноважень не було навіть у Миколи II в Росії. Президент країни контролює всі силові структури, суди, прокуратуру, фінансами завідує його син. Засоби масової інформації контролює також сім’я — Акулов і Шульга.
— Президент Молдови Володимир Воронін останнім часом неодноразово заявляв про корупцію у ПМР. Чи мають ці звинувачення під собою підстави?
— Я не можу цього підтвердити. Але нагадаю: свого часу Росія запропонувала так званий проект урегулювання придністровського конфлікту Примакова, за допомогою якого можна було вирішити всі досі існуючі питання. ПМР отримала б хоч якийсь статус. Однак Ігор Миколайович не погодився, тому що для нього, видно, тіньовий бізнес є дорожчим за визнання республіки.
— А як ви ставитеся до свого іншого суперника Тома Зеновича?
— Нормально. Він також не захотів миритися з тією системою, яка існує в Придністров’ї. Шанси на перемогу? Якщо за виборами не будуть спостерігати міжнародні організації, то фальсифікація результатів неминуча.
— Чи виключаєте ви вплив на вибори у ПМР політичних сил України або Росії?
— Я не вірю у вплив з боку України. Те ж стосується й Росії. Обидві країни не втручаються у внутрішню ситуацію в Придністров’ї.
— Яким ви бачите розв’язання придністровського конфлікту?
— У питанні статусу Придністров’я, самостійності розвитку економіки.
— Тобто ви проти зближення з Молдовою?
— У будь-якому разі зближення з Молдовою необхідне, бо із сусідами треба жити нормально. Україна, Росія та міжнародні організації зацікавлені в тому, щоб це була спільна держава, щоб ми вирішили питання мирно і щоб був задоволений народ ПМР. Самостійним же нам ніхто не дозволить бути. Можливою є тільки спільна держава, федерація.
