Ось уже півроку в нашій столиці працює Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського. Експозиція розгорнута у затишному куточку по вулиці Паньківській, 9. Вибір адреси не випадковий, адже будинок, у якому розмістився музей, відомий ще з початку ХХ століття як осередок українського національно- культурного руху, у тогочасному Києві незмінно асоціювався з родиною Грушевських. Далекого 1908 року Михайло Сергійович Грушевський з родиною придбали садибу на розі вулиць Микільсько-Ботанічної та Паньківської, у якій постійно мешкали його брат Олександр та сестра Ганна. За рік маленький будинок, який Грушевські називали флігелем було оточено шестиповерховим великим прибутковим будинком, виконаним у стилі українського модерну. Приїжджаючи до Києва зі Львова, Михайло Сергійович зупинявся саме у цьому будинку. Але коли в 1924 році вчений з родиною остаточно переїхав до Києва, мешкати йому вже не було де. У січні 1918 року прибутковий будинок було знищено під час наступу на Київ більшовицьких військ Муравйова, тому Михайло Грушевський із сім'єю тіснився у двох невеличких кімнатах флігеля. З 1924 по 1931 рік вул. Паньківська, 9 стає постійною, а разом з тим останньою київською адресою Грушевського.
Будинок пам'ятає чимало радісних та трагічних подій з життя видатного політичного та громадського діяча, історика, літературознавця, письменника та його родини. З плином часу він став чи не найбільшою пам'яткою, пов'язаною з життям М. С. Грушевського у Києві. Те, що музей розгорнуто у меморіальному домі Грушевських, дозволяє екскурсантам глибше відчути атмосферу, в якій довелося жити та працювати вченому. Довгі роки співробітники музею збирали різноманітні речі для формування експозиції. Фамільний дім Грушевських (адже тут мешкали окрім Михайла Сергійовича з сім'єю його мати, сестра з дітьми, брат з дружиною) — це не просто музей, це, можна сказати, мікрокосмос українства, адже доля цієї сім'ї схожа на долю тисяч сімей української інтелігенції, що опинилися в обіймах «старшого брата» і, не бажаючи бути «инородцами» (як, наприклад, називав українців Столипін), намагалися вирватись з цих смертельних обіймів.
Розташований музей у мальовничому дворику (навколо — садок, де зараз усе квітне) поруч із університетом, в якому навчався майбутній великий історик, ботанічним садом, яким Михайло Грушевський гуляв з дівчиною (закоханості в неї він присвятив не одну сторінку свого щоденника). І те, що тепер кожен бажаючий може погуляти в цьому дворику, піднятися сходами, якими ходив великий українець, потриматись за перила, до яких торкалася рука геніального вченого, побувати в кабінеті, де він працював над дев'ятим томом «Історії України-Руси», завітати до кімнати його єдиної доньки Катерини — Катрусі (Кулюні, як називали її рідні), ознайомитися на основі архівних матеріалів, фотодокументів, історичних джерел зі справжньою біографією Грушевського та його родини (а не з тією, що подає у одній із жовтих газет один з представників флори), безперечно, є величезним здобутком не лише Києва, а й усієї України.
Саме цей будинок став останньою київською адресою Михайла Сергійовича, який у березні 1931 року, від'їжджаючи у «почесне заслання» до Москви, сказав своїм учням: «Прощавайте. Вчіться бути без мене», й більше не повернувся... Саме цей будинок був останньою київською адресою його доньки, яку 10 липня 1938 року, хвору на туберкульоз, кинули в застінки НКВС як учасницю антирадянської націоналістичної організації. На балкон саме цього будинку часто виходила її мати, Марія Грушевська, виглядаючи доньку з далекого заслання, та не дочекалася. Звідси забирали «ворогів народу» Олександра Грушевського і Сергія Шамрая, брата та племінника вченого. Тому цей дім — не просто музей, це німий свідок того, що відбувалося з українством у невеликий проміжок його історії, але цей проміжок такий важливий для того, щоб її збагнути.
Під час реставрації під підлогою флігеля було знайдено унікальну світлину Михайла Грушевського, напевно, випадково загублену родиною історика у далекі 20 ті чи 30-ті роки. Завдякивідтворенню інтер'єрів меморіальної квартири, відчувається присутність у будинку його старих власників та їх неповторної аури, яку може відчути кожен українець, завітавши в гості у дім Грушевського на Паньківській. Незважаючи на те, що музею лише лічені місяці, музейники вже зробили найважливіше — повернули постать Михайла Сергійовича додому на Паньківську та відновили київську адресу видатного українця.
