Нарешті знов прийшло свято на вулицю українських любителів футболу. Майже через два роки після того сумного дня, коли динамівців було відлучено від "великої" гри, команда знову виглядає конкурентноспроможною на європейській арені.
Незважаючи на всі труднощі, які були неминучі в цей період, кияни не втратили свого обличчя, а навпаки створили цілком боєздатний колектив. Щоправда, другий матч кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів проти датського "Брондбю" динамівці програли з рахунком 0:1.
У не такі давні часи нас уже привчили, що чорне - це біле, а поразка - це перемога. Досить лише закликати на допомогу закони діалектики. Але цього разу саме такий випадок, коли другий матч абсолютно не можна розглядати у відриві від першого. Як зауважив один із тренерів "Динамо" Олексій Михайличенко, це як другий тайм одного поєдинку.
А нагадаємо, що двома тижнями раніше кияни зробили великий заділ для загальної перемоги, обігравши "Брондбю" в Копенгагені з рахунком 4:2. Отож, стратегічне завдання на матч-відповідь було зрозумілим - забезпечити вихід до Ліги чемпіонів.
А гості? На зміну хвацьким атакам вікінгів прийшла обережна тактика з рідкими вилазками. Одна з них вже на 19-й хвилині призвела до того, що після метушні в штрафному майданчику м'яч відскочив до Сорена Колдінга, і досвідчений гравець (виступає й за збірну Данії) відмінним ударом у верхній кут воріт відкрив рахунок.
Помітно було, що динамівці діють на трохи нижчих швидкостях, ніж у першому матчі із "Брондбю" або в поєдинку проти албанців у складі національної збірної. Це і зрозуміло. Грати третій матч на шалених швидкостях, по-перше, дуже важко, а, по-друге, не дуже доцільно.
Звичайно, всі гравці заслуговують на відзнаку, але особливо нападаючі Андрій Шевченко і Сергій Ребров, а також голкіпер Олександр Шовковський, чия мужність так виручила киян у Копенгагені.
Президент клубу Григорій Суркіс багато робить для того, щоб "Динамо" входило до числа найкращих клубів Європи. Особливо у важкі для команди часи, коли вдалося повністю зберегти її потенціал. І, мабуть, одним із найвірніших кроків стало запрошення на посаду головного тренера Валерія Лобановського. Уже скільки разів писали про так званий прагматизм Лобановського. Мабуть, саме ця якість допомагає його командам за будь-яких обставин не опускатися нижче певного рівня. Така стабільність і є ознакою найвищого тренерського класу.
