Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Динамо» — дві поразки з «позолотою»

«Шахтар» довів, що у травні 2009 року саме він є найсильнішою командою України
15 травня, 2009 - 00:00
ДРАМАТИЧНИЙ ДВОБІЙ МІЖ ЛІДЕРАМИ НАШОГО ФУТБОЛУ 13 ТРАВНЯ ЗАВЕРШИВСЯ ПЕРЕМОГОЮ «ШАХТАРЯ» / ФОТО З САЙТУ ФК «ДИНАМО» (КИЇВ)

Чи не найдовший у світі український футбольний сезон приніс на фініші досить парадоксальний результат: достроково ставши чемпіоном київське «Динамо» двічі поступилося своєму головному вітчизняному конкуренту донецькому «Шахтарю» у боротьбі за кубок УЄФА і кубок України. З одного боку, не існує ніяких причин піддавати сумніву закономірність динамівського чемпіонства. Команда під керівництвом тренера Юрія Сьоміна впевнено пройшла турнірну дистанцію, набагато випередивши усіх суперників, одночасно успішно виступаючи на європейській арені. Вихід «Динамо» до півфіналу кубка УЄФА — найбільше міжнародне досягнення команди за останнє десятиліття. В той же час у вирішальних матчах за право зіграти у європейському, а потім і у вітчизняному кубковому фіналі чемпіони програло донецькому «Шахтарю», який переконливо довів, що у травні 2009 року саме він є найсильнішою футбольною командою України.

Драматичні двобої між лідерами нашого футболу, у яких на останніх хвилинах перемогу здобував «Шахтар», свідчать не стільки про слабкість «Динамо», скільки про силу «Шахтаря», чий тренер Мірча Луческу зумів привести команду до найкращого стану саме тепер, коли вперше за часи незалежності вітчизняний клуб може стати володарем європейського клубного трофею.

Футбольний Донецьк довго і наполегливо йшов до цієї мети. Ставши наприкінці минулого століття рівноправним конкурентом «Динамо», одвічного лідера нашого футболу, «Шахтар» крок за кроком здобував все вищі позиції. Не варто забувати, що поточний сезон донецька команда розпочала у ранзі чемпіона України, володаря національних кубка і суперкубка. Зосередившись минулої осені на здобутті міжнародних успіхів, «Шахтар» провалив першу половину чемпіонату. Але перемога над «Динамо», яка була здобута наприкінці листопада, засвідчила, що кризи у команді немає. Потужне весняне прискорення дозволило «шахтарям» повернути майже усе втрачене і вийти на нечуваний досі рівень фіналу кубка УЄФА.

Ще 30 квітня усе це було під запитанням. Початок півфінального двобою у кубку УЄФА залишився за «Динамо»: кияни вигравали вдома після першої половини гри і здавалося, що вони здатні розвинути успіх. Пропущений м’яч наприкінці гри у Києві міг би здатися випадковістю, якби не дуже потужне підсилення гри «Шахтаря», який вже не дозволив відібрати у себе ініціативу.

Що стало причиною переваги донеччан? Насамперед, збалансований склад команди: у всіх трьох матчах проти «Динамо» долю гри вирішували футболісти, які вийшли на заміну. В іграх кубка УЄФА бразилець Вілліан зробив дві результативні передачі, а у півфіналі кубка України переможний гол забив поляк Левандовський. У «Динамо», як виявилося, підсилити гру не було кому. Обравши тактику стабільного основного складу тренер киян Юрій Сьомін зміг налагодити гру команди і здобувати перемоги. Але коли навесні один за одним через травми із складу почали вибувати основні гравці, гідно замінити їх не вдалося. Спочатку «зламався» захисник Діакате. Згодом травми вивели з ладу ще одного захисника Михалика та нападника Кравця. Не змогли вийти на колишній рівень травмовані раніше Гусєв та Корреа.

До тих динамівців, що залишились у складі, претензій бути не може: вони віддали грі всі свої сили. Але сил цих не вистачило. Ще у чвертьфіналу кубка УЄФА проти французького «Парі Сен-Жермена» у діях «Динамо» проглядалась втома. Недарма одразу після перемоги над французами сталася поразка у Кривому Розі від місцевого «Кривбасу». А чемпіонський матч проти сімферопольської «Таврії», який пройшов після півфіналу кубка УЄФА, динамівці виграли на останніх хвилинах ціною величезних зусиль.

Золоті нагороди чемпіонату України, здобуті після річної перерви, не можуть не тішити самолюбство прихильників «Динамо», тим більше, що перше місце у чемпіонаті автоматично зробило команду учасником європейської Ліги чемпіонів наступного сезону. У той же час саме перемоги на міжнародному рівні завжди ставляться керівництвом на перше місце. І те, що передостанній крок до європейського успіху динамівцям завадила зробити інша українська команда, не може не наводити на певні висновки.

Один із них — суперники по чемпіонату України виявилися не слабшими за суперників у кубку УЄФА. Непрості ігри «Динамо» в одній восьмій євротурніру проти харківського «Металіста» і «свіжа» поразка від «Шахтаря» свідчать, окрім іншого, про те, що випередити ці команди на довгій дистанції чемпіонату ще почесніше.

Привітаємо «Динамо» із титулом чемпіона України, поздоровимо «Шахтар» із виходом до фіналу кубка УЄФА, чекатимемо фіналу кубка України між «Шахтарем» та «Ворсклою». Наш футбол має гідного чемпіона, в якого є не менш гідні суперники.

Микола НЕСЕНЮК
Газета: