Конституція України гарантує своїм громадянам, серед інших соціальних благ, безкоштовну охорону здоров’я. Чому, приймаючи Основний Закон країни, депутати з наполегливістю, гідною кращого застосування, проігнорували ситуацію, що реально склалася, як і раніше, залишається загадкою. Минулого року Конституційний Суд підтвердив — охорона здоров’я у нас була і залишається безкоштовною, і стягування грошей за лікування є незаконним. Крім спеціально перерахованих послуг (протезування, косметичні операції, стоматологічні послуги і ще досить значний список), надання медичної допомоги має бути безвідплатним. Тим часом усі, від малого до старого, знають — безкоштовними для пацієнта залишаються тільки ліжка і, з відомими обмовками, робота медперсоналу. Давно ніхто не дивується фразі лікаря: «Ніяких медикаментів купувати не треба, візьміть із собою побільше грошей, а аптеки є прямо в лікарні». Майже ніхто вже і не гарячиться, отримуючи з рук того ж лікаря список предметів натуральної допомоги — від лампочок і зошитів до багатометрових відрізів марлі разом із пральним порошком. Пацієнти давно варять супи в палаті, а в холах лікарень розторопні «реалізатори» торгують їстівним — і добре, інакше хворі постраждають від недоїдання, не встигши оцінити досягнень медицини.
Ця ситуація роздратовує не тільки пацієнтів. Лікарям такий стан справ подобається ще менше, адже порядна людина не може не відчувати себе вимагачем, коли заявляє хворому, мовляв, немає грошей — немає і лікування. Фахівці вважають, що майбутнє — за страховою медициною, на засадах якої будується охорона здоров’я багатьох цивілізованих країн (проте не всіх, є держави, і аж ніяк не соціалістичні, в яких медицина безкоштовна для всіх). Але страхова медицина в Україні знаходиться в самому зародку, і потрібно не менше десятка років для її становлення. Проміжним етапом можуть стати лікарняні каси, подібні до тих, що вже створені на деяких великих підприємствах. Таких кас сьогодні в Україні близько півтори сотні. Значну частину грошей у фонд заводських лікарняних кас вносить саме підприємство, і з цих коштів оплачується лікування його працівників. Щоправда, так пощастило лише тим, хто працює на великих і багатих заводах та фабриках, іншим допомоги чекати нізвідки.
Ще складніше з лікуванням дітей. Сьогодні педіатрія знаходиться у справді нелегкому становищі, і це помітно навіть на фоні загального медичного неблагополуччя. У Луганську муніципальна влада вирішила, що час вживати радикальних заходів, і в січні цього року під патронатом міської ради було створено благодійницьку організацію «Міська дитяча лікарняна каса» (МДЛК). Даний проект, за задумом його авторів, покликаний сприяти залученню додаткових коштів у дитячу охорону здоров’я і забезпечувати незалежний експертний контроль за якістю медичних послуг, що надаються. Фонд МДЛК складається з благодійницьких і спонсорських внесків, а також вкладень батьків, чиї діти зможуть брати участь у програмах, що фінансуються касою.
«Ми обрали правління Каси, до якого увійшли шановані та відомі в Луганську люди — головні лікарі чотирьох дитячих лікарень. Голова правління — Олена Желдак, керівник міського відділення організації «Регіон». У спостережній раді — народний депутат, депутати міської ради, начальники управлінь міськради, що працюють у МДЛК на громадських засадах», — підкреслює голова спостережної ради, перший заступник мера Луганська Володимир Полунін. Кошти, які надходять у касу від благодійників, будуть використовуватися виключно для лікування дітей із малозабезпечених сімей.
Керівники лікарняної каси запевняють, що дитина, чиї батьки вступили до МДЛК, отримає лікування в повному обсязі, скільки б воно не коштувало. «Лікарі самі розробили стандарти лікування і позначили вартість курсу при тому чи іншому захворюванні. Наприклад, для лікування пієлонефриту знадобиться ліків на суму понад 700 гривень, значить, стільки і буде внесено з коштів каси на лікування хворої дитини відразу після встановлення діагнозу і початку терапії. Якщо виявиться, що грошей не вистачило, експерти проаналізують ситуацію і, при обгрунтованості медичного висновку, даного лікуючим лікарем, додадуть із фонду каси необхідну суму», — говорить виконавчий директор МДЛК Вальдемар Гібнер.
А якщо грошей не вистачить, скажімо, в період сезонного загострення хронічних захворювань може виявитися багато пацієнтів, то як вирішуватиметься проблема? Володимир Полунін запевняє, що, по-перше, муніципальна аптечна мережа надасть ліки в кредит, а банки підстрахують на випадок можливих фінансових ускладнень. Тобто, у дирекції МДЛК є повна впевненість у тому, що весь проект економічно прорахований і обгрунтований. До речі, на утримання дирекції каси планується витрачати близько півтори тисяч гривень на місяць — це зарплата виконавчого директора, головного бухгалтера та гонорари експертам.
Тим часом не залишають сумніви — а ну як членами МДЛК стануть виключно хворі й дуже хворі діти? Адже, на відміну від страхової медицини, де майбутній пацієнт заздалегідь всебічно проходить огляд і сума страхових внесків залежить від стану його здоров’я, у лікарняній касі стартові умови для всіх рівні. Лікування ж пацієнтам із хронічними захворюваннями потрібно серйозне, дороге, і, що важливо, регулярне. А щомісячний внесок у 5 гривень досить символічний, і бажаючих скористатися за малу суму твердою гарантією повної оплати необхідних ліків (поки діє тільки програма «Медикаменти») може виявитися дуже багато. Чи не виникне тут горезвісна піраміда, коли лікування хворих, що фінансується за рахунок фонду каси, буде можливе лише доти, поки існує притік її нових членів із їхніми внесками? Чи не наступить момент, коли грошей виявиться недостатньо для всіх, і відповідати за своїми зобов’язаннями МДЛК не зможе? Правління каси та її дирекція подібні підозри спростовують. По-перше, тому що 70% коштів каси складають благодійницькі внески, а, по-друге, тому що дирекція каси сподівається залучити не менше 10 тисяч чоловік, чиї внески в сукупності складуть солідну суму, в межах якої можна буде маневрувати. Вже сьогодні членами МДЛК стали 1700 чоловік, серед яких — і самі лікарі. Адже вони також батьки, і їм також доводиться оплачувати лікування своїх дітей.
У перспективі намічено фінансувати й інші проекти — діагностику, закупівлю обладнання для лікарень за рахунок коштів міської дитячої лікарняної каси. Автори проекту розраховують у майбутньому і на можливе отримання грантів від міжнародних благодійницьких організацій.
У січні МДЛК було створено, в червні до неї надійшли перші внески — 15 гривень відразу і по п’ять щомісяця від кожного члена Каси. 19 серпня, коли було накопичено первинний фонд, МДЛК оголосила про початок програми «Медикаменти». Поки що жодна дитина з числа «застрахованих» до лікарні не надходила, і робити висновки про ефективність роботи каси зарано. Якщо все піде так, як задумано авторами проекту, стан дитячої охорони здоров’я у Луганську помітно зміниться на краще. Тому, закликаючи на допомогу весь доступний нам оптимізм, побажаємо успіху Луганській міській дитячій лікарняній касі, і, значить, усім маленьким луганчанам.
