Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ДIТЯМ — ПРАВО ГОЛОСУ!

Нове покоління хоче саме брати участь у розв’язанні своїх проблем
23 березня, 2001 - 00:00

Учора в Києві закінчила свою дводенну роботу Перша національна конференція «Змінимо світ разом з дітьми» . П роведення такої конференції — один з елементів підготовки України до Спеціальної Сесії Генеральної Асамблеї ООН, яка відбудеться у вересні цього року. Сесія підіб’є підсумки останнього десятиріччя, дасть оцінку виконання зобов’язань, що були взяті урядами країн, які ратифікували Конвенцію про права дитини, і визначить пріоритетні напрями глобальної політики стосовно дітей. Сьогодні вже не достатньо просто змінювати світ в інтересах дітей, сьогодні вже йде мова про те, щоб змінювати світ разом з дітьми. Для цього треба слухати, що кажуть молоді люди, треба надавати їм можливість висловлювати свою думку і брати участь у прийнятті рішень, що торкаються їх життя. Настав час перейти від доброчинності стосовно дітей до визнання того, що кожна дитина, як і кожна людина, має власні права.

У жовтні минулого року Центр «Соціальний моніторинг» за підтримки Представництва ЮНІСЕФ в Україні провів соціологічне опитування дітей у віці від дев’яти до сімнадцяти років. Опитування проводилося в 106 населених пунктах (24 міста і 82 села) п’яти областей України. Була отримана інформація від 5221 дитини. Свої думки також висловили 99 експертів — вчителів, вихователів, соціологів.

Результат опитування показав, що діти, які не чули про ті чи інші свої права, гарантовані Конвенцією ООН, складають від 9 до 28%. Найменше діти знали про свої права на захист від втручання в особисте життя, на захист від інформації, яка шкодить їх благополуччю, про права на захист від надмірної небезпечної праці та захист від сексуальної експлуатації. Тільки 3% опитаних дітей зазначили, що права дитини в Україні не порушуються. Майже кожна восьма дитина повідомила про порушення її прав, а кожна четверта була свідком того, як порушувалися права інших дітей. Половина опитаних дітей вказала на порушення їхнього права на якісну медичну допомогу, близько третини — на порушення права повноцінно харчуватися, здобувати освіту, відпочивати. Серед основних порушень прав діти виділяли такі — «Дорослі ображають, погрожують, б’ють дітей». До речі, Швеція вперше у світі у 1979 році ухвалила закон, згідно з яким «діти не можуть бут и об’єктом тілесних покарань і будь-якого іншого принизливого ставлення». А в Україні досить часто батьки б’ють дітей за погані оцінки, за неслухняність. В обласних центрах і великих містах, у порівнянні iз сільською місцевістю, спостерігається значне збільшення кількості д ітей, які не задоволені ставленням до себе в сім’ї.

Опитування засвідчило, що більшість дітей в Україні почуваються безправними в світі дорослих, що в них обмежені можливості висловлювати і обстоювати свої думки, що часто-густо вони навіть не знають, до кого звернутися у разі порушення їх прав. Третина експертів вважають, що ніхто з дорослих не сприймає дітей як повноправних членів суспільства. Більшість експертів дійшли висновку, що спроби дитини відновити справедливість в тій чи іншій установі або закладі без допомоги дорослих приречені на невдачу.

Катря Ясько, учениця 11 класу Кловського ліцею міста Києва, вважає, що зміни в суспільстві не можуть статися тільки внаслідок фактичних політичних кроків. Суспільство змінюється зсередини, а надійні зміни гарантовані тільки за участі молоді. «Я переконана, — каже Катря, — що починати змінювати суспільство треба з молоді, із забезпечення прав, гарантованих Конвенцією. Таких прав, як право на вільне висловлювання своїх думок, своїх поглядів на різні проблеми, право бути вислуханим і право приймати рішення, впливати на процеси в суспільстві. Механізми для забезпечення цих прав існують не тільки в державі, а й у молодіжному та дитячому оточенні — в розвитку шкільного самоврядування, залученні дітей до обговорення суспільних проблем, які безпосередньо їх стосуються. Коли, наприклад, ухвалювалося рішення стосовно проведення шкільної реформи, ніхто не цікавився думкою школярів. Вважаю, що в цьому випадку слід би послухати учнів і врахувати їхні побажання. Ми перебуваємо зараз у періоді трансформації, не тільки політичної, але й культурної. У нас зараз, на мою думку, суспільна криза — і вона відчутно позначається на молоді. Однак нинішня молодь вже зробила ковток свободи — тому зміни на гірше вже не зможуть відбуватися.»

Олександр Урібарі, учень 10 класу школи №26 м. Києва, президент шкільного парламенту, член молодіжної організації «Відрада», розповів «Дню», що працює за програмою «Делегати дитячих прав», яка представлятиме ЮНІСЕФ на міжнародній конференції в Будапешті. Конференція присвячуватиметься підготовці до Спеціальної Сесії ООН, яка відбудеться у вересні 2001 року. Олександр вважає, що проблема захисту дитячих прав у нашій країні полягає в тому, що Конвенція про права дитини не є законом України, отже, і не існує механізмів її впровадження. Дитині, права якої порушили, нікуди звернутися для захисту своїх прав. Необхідно не тільки розробити правовий механізм захисту прав дитини, але й створити контролюючий орган — Комітет із захисту прав дитини при парламенті. «Хочу розповісти, — каже Андрій, — про участь дітей у політичному житті країни. Дітям з регіонів значно складніше бути почутими, тому що в регіонах немає таких масових громадських організацій, як у великих містах. Громадські організації проводять різноманітні конференції, де є можливість заявляти про свою позицію, вносити різні пропозиції. Дітям треба надавати більше можливостей для виступів у ЗМІ, де наразі дуже багато реклами і переважають комерційні інтереси. Молодіжні телестудії та радіостудії готують передачі, але домогтися випуску їх в ефір досить складно.»

Лариса Байда, президент Дитячого культурно-просвітницького центру, представляла громадські організації України на підготовчій сесії в Нью-Йорку взимку цього року. Її вразив той факт, що в роботі сесії дуже активну участь брали діти — виступали з повідомленнями, брали участь в обговореннях різноманітних питань. Уперше в штаб-квартирі ООН на важливому засіданні у великому конференц-залі більшість присутніх складала молодь, наймолодшими (12—14 років) були представники Канади та африканських країн. Хлопчик років чотирнадцяти з Венесуели виступав від імені своєї країни, аналізував проблеми і звернувся до присутніх із закликом робити все в своїх країнах для того, щоб допомагати матерям в їхній нелегкій праці ростити дітей.

Україну представляла молодіжна організація СПОК. Тетяна Кондрашевська, координатор міжнародних проектів дитячих і юнацьких організацій міста Києва, розказує: «У всьому світі сьогодні відбувається зміна свідомості дорослих, які вже починають розуміти, що дитина має право голосу і її право треба поважати. Хотілося б, щоб в документі, який готується до ухвалення Спеціальною Сесією ООН у вересні, були не декларативні положення, а все виражалося в точних цифрах і датах. Приміром, були вказані у відсотках засоби, які держава має спрямовувати зі свого бюджету на розв’язання соціальних проблем молоді. Треба, щоб кожний державний службовець розумів, що повинен робити і за що має нести відповідальність.»

КОМЕНТАР

Наталя МАКСИМОВА, психолог, керівник Комітету сприяння правам дитини:

— Дітей треба вчити обстоювати свою правоту в неагресивній формі. Але дорослі повинні хотіти, щоб діти вміли це робити. Існує стереотип, що хороша дитина — слухняна дитина. А слухняна — означає зручна. Коли дитину або підлітка кривдять старші, зазвичай діти в міру своїх можливостей просто чинять опір. Цей опір триває просто на емоціях — і у підсумку ми маємо справу з соціально дезаптованою поведінкою. Діти, які не вміють чинити опір, або вчаться лавірувати, або виявляються просто пригніченими. В усіх трьох випадках ми маємо негативні наслідки — в жодному з варіантів дитина не вчиться цивілізовано захищати себе, формувати власну точку зору і обстоювати її, тобто виховується безсловесна маса, якою легко потім маніпулювати.

Від редакції. «День», як нам здається, активно і продуктивно намагається не тільки чути юних громадян країни, але й надавати їм можливість бути почутими іншими. З нами активно співпрацюють не тільки студенти, але й школярі. Ми вже провели декілька дитячих, студентських конкурсів, учасники яких пропонували свій погляд на проблеми України, формулювали власне бачення майбутнього країни і шляхів до нього. Найближчим часом ми оголосимо новий конкурс «Дня» для наших молодих читачів.

Людмила РЯБОКОНЬ, «День»
Газета: