Як і передбачав «День», намір Туркменістану підвищити закупівельну ціну на газ для Росії відразу ж відбився на ситуації на українсько-російських газових переговорах, хоч голова правління російського «Газпрому» Олексій Міллер ще в п'ятницю поводився більш ніж лояльно щодо України й обіцяв оцінити наслідки для неї зростання ціни туркменського газу. «Ми поки що не дали остаточної відповіді нашим туркменським колегам і взяли паузу в переговорах, — розповідав Міллер. — Річ у тім, що традиційно основним ринком для туркменського газу є Україна. При цьому потреби України в імпортному газі навіть вищі, ніж обсяги постачання туркменського газу за контрактом із «Газпромом», а ціни в рази нижчі, ніж в Європі. Всім очевидно, що адаптація української економіки до європейського рівня цін вимагає часу».
Минуло всього чотири дні й Росія, як повідомив журналістам міністр палива та енергетики України Юрій Бойко, поставила Україні нові умови щодо ціни на газ у ході двосторонніх переговорів. Виявляється, російський «Газпром» без довгих коливань погодився на підвищення ціни природного газу, що поставляється Туркменією. Ціна на нього на кордоні цієї країни в першому півріччі наступного року зросте з нинішніх $100 до $130 за тисячу кубометрів, у другому — до $150, а з 1 січня 2009 року визначатиметься за формулою. Відповідне доповнення до російсько- туркменського контракту було підписане у вівторок. Російська сторона виявилася на здивування згідливою, хоч за умовами підписаного у вересні 2006 року контракту, «Газпром» до кінця 2009 року повинен був щорічно отримувати на туркменському кордоні 50 мільярдів кубометрів газу за ціною $100 за тисячу кубометрів. Умови з доповнення відразу ж перекочували на українсько-російські переговори.
Українські експерти передбачають, що дорожчання туркменського газу для «Газпрому» призведе до підвищення ціни на природний газ для України в першому півріччі 2008 року, як мінімум, до $160, а в другому — до $180 за тисячу кубометрів.
У цій ситуації дуже цікава реакція українських чиновників. Виконуючий обов'язки міністра економіки Анатолій Кінах спочатку сподівався на диво: «Ми сподіваємося, що в ході переговорів «Газпрому» з Туркменістаном щодо ціни на природний газ... залишиться в силі та угода, яка передбачає ціну на рівні $100 за тисячу кубометрів». А після того, як стало відомо про нові умови «Газпрому», він уже казав про те, що «в України є серйозні аргументи, щоб знайти рішення, яке відповідає стану нашої економіки». Міністр підкреслив (і з цим не можна не погодитися), що для України важливе не тільки визначення оптимальної ціни на газ в 2008 році, але й наявність оптимальної ціни «в середньостроковій перспективі на кілька років». «Якщо ціна буде вищою, ніж $180 за тисячу кубометрів, у таких галузях промисловості, як, наприклад, хімічна, виникнуть дуже серйозні проблеми», — зазначив Кінах. І тут він також, напевно, правий. Ось тільки незрозуміло, чому наших міністрів турбують переважно хімія, металургія, але при цьому вони нічого поки що не кажуть про населення, значній частині якого нічим відповісти на цінові виклики.
Днями в країні були поширені дані соціологічного дослідження про ставлення українців до можливого підвищення газових цін. Загальний його висновок такий: більшість українців не готова до підвищення цін на російський газ. На запитання: «Як би ви охарактеризували відносини між Росією і Україною у сфері постачання газу?», понад чверть опитаних (27,4%) відповіли, що питання постачання газу в Україну вирішується в ключі добросусідських відносин — Росія формує ціну на газ з урахуванням платоспроможності населення України й не форсує зростання цін. Майже стільки ж (27,3%) вважають, що Росія, користуючись своїм монопольним становищем на ринку, вимагає від України завищеної ціни на газ. А 33% упевнені, що Росія вимагає за газ ринкову ціну, не звертаючи уваги на сусідство з Україною.
Одночасно був проведений газовий тест на патріотизм. Людям задали запитання: «Деякі політики вважають, що для забезпечення енергетичної незалежності України потрібно розвивати видобуток газу всередині країни. Чи готові ви платити за газ більше, якщо частина отриманих грошей буде направлена на розробку й освоєння нових родовищ газу в Україні?» На це запитання 51% опитаних відповіли, що не бажають платити вищу ціну. А 25,6% згодні платити більше, але їхні прибутки не дозволяють цього. І всього 19% готові платити за газ більше на 10%, 20% і більше відсотків...
