Багато хто вважає, що метод роздільного навчання дівчат і хлопчиків давним-давно застарів. Дехто, в тому числі й фахівці з Міністерства освіти, взагалі переконаний, що це не властиве нашому менталітету. Проте не всі так скептично настроєні щодо «одностатевих» шкіл. Звичайно, без перебільшення можна сказати: цей метод освіти нетрадиційний і непопулярний у нашій країні, однак це не означає, що відсутній як такий. «День» побував у ледь чи не єдиних школах, де досі в кращих традиціях виховують справжніх леді й джентльменів. Крім того, ми запитали у фахівців: чи варто віддавати дитину в «одностатеві» школи?
Виховання хлопчиків — справа нелегка і нервова. Хто з учителів не записував у хлопчачі щоденники «розбив скло у класі», «відлупцював однокласника», «смикав дівчаток за коси»? Зробити з 13-річного хлопчика справжнього мужчину і джентльмена обіцяють спеціалізовані ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Урочистий напівморок просторого холу, величезні дзеркала на колонах і дух піввічної історії в повітрі — якщо не надихнуть, то принаймні приструнять будь-якого малюка чоловічої статі. Усього в Україні подібних ліцеїв близько сімнадцяти, а найвідоміший і найбільш популярний — столичний ліцей імені Івана Богуна.
ПОДАЛІ ВІД МАМИНОЇ СПІДНИЦІ
Вступити до лав богунівців на загальних підставах непросто. Окрім звичайних іспитів з української мови, іноземної та математики, школярі проходять прискіпливий медичний огляд і психологічно-професійний відбір. Останній зазвичай є прерогативою вищих навчальних закладів військового спрямування: тут і визначення рівня інтелектуального розвитку, і розвиток пам’яті, уваги, уяви. «Ми повинні переконатися, що дитина готова до зміни умов на більш жорсткі, — говорить методист ліцею Тамара Котеля. — Для дитини з непідготовленою психікою витримати дисципліну і строгий розпорядок дня буває важко. І все одно конкурс на одне місце тільки цього року склав близько чотирьох осіб».
Конкурс до ліцею подвійний: окремо набирають випускників дев’ятого класу одразу до ліцею в Києві, і окремо — семикласників для навчання у філії ліцею в Боярці. І тим, і іншим найважче доводиться у перші тижні навчання. По-перше, повна зміна оточення, ніяких батьків і мам. По-друге — серйозніші вимоги до знань. По-третє — армійська дисципліна і ніяких «розмов у строю». Щоб полегшити адаптацію до нових умов, молодшим курсам на початку осені пропонують поглиблену культурну програму. Тільки цього вересня ліцеїсти побували вже у філармонії, Театрі юного глядача і кількох музеях Києва.
СУМУВАТИ? НІКОЛИ!
Що ж пропонує українська освіта для виховання хлопчиків у дусі національної ідеї? Насамперед це здоровий спосіб життя і правильна організація навчального процесу. Підйом — о сьомій ранку, потім зарядка, що може тривати близько години, далі — вмивання та прибирання, в тому числі й території ліцею. Після ранкового туалету командири взводів перевіряють, як ліцеїсти впоралися з «роботою по господарству»: чи в належному стані форма, чи добре пришиті погони та ґудзики, чи готовий богунівець до робочого дня. Лише по тому — легкий сніданок і, нарешті, уроки.
