У четвер фотовиставку нашої газети «День нового тисячоліття» відвідали учні київських шкіл — №№ 200, 25, 317 та Дитячої академії мистецтв. Діти відзначали різноманітність тем, представлених на виставці, — відображення буднів і свят нашої країни, болів і радощів людей різних соціальних груп і різного віку, — й робили висновок про те, що не все у нас вже так і погано. Діти казали, що коли люди приходитимуть на цю виставку, вони ставатимуть добрішими, — безтурботна радість одних робіт чергується з відображенням людського болю, але глядач не відчуває себе загнаним у глухий кут від безпросвітності й нерозв’язності проблем. Хомайко Вероніка з Академії мистецтв зазначила, що, коли дивишся на роботи, то розумієш, що в житті ти міг би пройти мимо і не звернути уваги на якісь маленькі, але досить цікаві й важливі речі, а фотограф зупинив мить і допоміг тобі це побачити — і ти зрозумів, що не у всіх людей в житті все благополучно, що не всі мають стільки гарного в житті, скільки маєш ти. Особливу увагу дітей привертали обличчя немолодих людей. Оля Лагода (Академія мистецтв) відзначила роботи «Старість», «Поживемо — побачимо», котрі розкривають почуття людей, життя яких закінчується, а їм ще дуже не хочеться з нього йти, хочеться, як і раніше, радіти життю, любити... Каті Буцькій дуже сподобалося фото «Натхнення»: «Автор знайшов натхнення у звичайній мишці, в такій дрібниці. Адже з дрібниць будується світ. На цій фотографії зверху ще видно ноги людини, яка, нічого не помічаючи, проходить мимо і, мені здається, що це не випадково. Ми іноді йдемо вперед — і не бачимо, куди йдемо, якою дорогою, а дрібниці допомагають знайти правильний шлях». Лада Антамонова (школа № 200) поділилася своїми враженнями після ознайомлення з усіма роботами: «Виставка сповнена прекрасною світлою енергетикою. Приємно, що вона представляє безліч аспектів життя, щоб не сказати — всі. Тут можна задуматися і про глибокі питання буття, і про політичний абсурд нашого життя, і про якісь романтичні моменти. Приємно, що в роботах дуже багато гумору. Тут представлені не фотографії, а справжні картини».
