Якби напередодні сьогоднішнього дня, коли спливає термін червневої оплати «Нафтогазом України» російського газу, «Газпром» не спробував укотре чорнити Україну, то це могло б викликати певний інтерес: значить, щось відбувається. Але ні, на перший погляд, усе йде, як кажуть, протоптаною стежкою. В інтерв’ю німецькому тижневику Foсus заступник глави «Газпрому» Олександр Медведєв стверджує, що, крім проблеми несплати рахунків Україною, котра переживає економічну кризу, існує й технічні неузгодженості. В підземних сховищах України, за його словами, сьогодні відсутній газ на суму $4—5 мільярдів. Медведєв констатує, що шляхи вирішення цієї проблеми поки що не визначені. «Ми можемо зіткнутися з серйозною кризою», — пророкує газовий «яструб».
Незважаючи на ці інсинуації в Україні мало хто сумнівається, що оплата використаного у червні газу буде зроблена вчасно. Так, член комітету Верховної Ради з паливно-енергетичного комплексу Тарас Стецьків роз’яснив «Німецькій хвилі», що попередні місяці своєчасної сплати «Газпрому» коштів за спожитий газ мали переконати всіх у тому, що Україна може виконувати свої зобов’язання. З цією думкою погоджується і директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар. При цьому експерт називає поширені днями чутки про намір уряду схилити «Нафтогаз України» позичити $4 мільярди у російської сторони свідченням «використання урядом російського чинника» у внутрішній політиці.
Втім, розмови про російський кредит, схоже, все ж мають під собою реальне підѓрунтя. План додаткової капіталізації «Нафтогаза України», що виносився урядом, практично зірваний у зв’язку з затримкою прийняття відповідного закону. У зв’язку з цим «Нафтогаз» звернувся у п’ятницю до всіх фракцій українського парламенту з вимогою відновити конструктивну роботу Верховної Ради й ухвалити закон. Як вважають у «Нафтогазі», це дозволить зменшити щорічні витрати НАК на обслуговування кредитних коштів і отримати в необхідному об’ємі з держбюджету компенсацію різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації на виробництво теплової енергії для населення. При цьому газовики попереджають, що у разі неприйняття законопроекту компанія не зможе гарантувати надходження коштів у тому об’ємі, який необхідний для виплати підвищених мінімальних зарплат і пенсій.
Та навіть прийняття сьогодні цього законопроекту вже не зможе вплинути на ситуацію. І, схоже, уряд з урахуванням цього все ж зважився на кредит від російських банків, тим більше, що вони не звужують його рамки до $2 мільярдів, як це робить ЄС. Організувати російський кредит для «Нафтогаза», здається, береться інвесткомпанія «Трійка Діалог». За інформацією «Економічної правди», договір має бути підписаний до сьогодні. До яких наслідків це може призвести — питання для українців риторичне...
Не є таємницею те, що до російської позики Україну підштовхує і позиція Євросоюзу. Про це свідчить, зокрема, вчорашня заява голови представництва Єврокомісії у Росії Марка Франко: «Насамперед це питання між країною-виробником і країною-транзитером. ЄС не має грошей, аби вкласти в це». У цьому випадку, передбачає єврочиновник, газова криза може вилитися для Європи у кризу економічну. Франко розповідає про те, як із нею боротимуться: «У середньостроковій перспективі у нас дуже серйозні плани у сенсі лібералізації та диверсифікації газових поставок». На його думку, це дозволить «зробити ситуацію менш вразливою для зовнішніх ударів із точки зору поставок газу».
Цікаво, що аналогічну пораду отримала Україна з Росії. Її дав Андрій Іларіонов — відомий російський економіст, екс-радник колишнього президента Росії Володимира Путіна, а нині науковий співробітник Центру з глобальної свободи та процвітання Інституту Катона (США). «Якщо у вашій країні коли-небудь виникне серйозне бажання істотно мінімізувати ризики поновлення нескінченних російсько-українських газових воєн, ліквідувати основу для безперервного шантажу ззовні, то українській владі й українському суспільству слід подумати над здійсненням невеликого кроку — лібералізацією вашого газового сектора, включаючи, звісно, й ціни на газ».
Але реформи завжди були нашою Ахіллесовою п’ятою, а ефективні проекти (наприклад, Одеса-Броди) чомусь перетворювалися на свою протилежність. Це дає підстави для скепсису й відносно озвученого Вповноваженим глави держави з міжнародних питань енергобезпеки Богданом Соколовським прагнення України брати участь у проекті міжнародного газопроводу «Набукко». Президент закликає уряд створити належні умови для участі України в тендерах на проектування, будівництво й експлуатацію цього газопроводу. «Глава держави підкреслює: українські національні інтереси в контексті створення й експлуатації газопроводу «Набукко» повинні бути враховані». Чи дослухаються до цього в Європі? І чи дадуть нам кредит і для цього в Росії?
