«Якби керівники обласних організацій стали депутатами Верховної Ради, — сказав Віталій Панко з Петриківського району, то становище на місцях було б іншим. Народний депутат — це не довічна професія, і навіть у КПРС була ротація керівних кадрів!» Минулої суботи в Дніпропетровську відбулася доз’їздівська партконференція обласної організації Народного Руху України. І хоч сам з’їзд НРУ, запланований на 20 жовтня, тепер відкладено до прийняття нового варіанту Закону про вибори, партійний захід дніпропетровських рухівців проходив у напруженій обстановці.
Справа в тому, що ще у вівторок на прес-конференції у Дніпропетровську голова обласної організації і керівник апарату НРУ Сергій Конєв уперше обнародував проект виборчого списку партії, підтриманого більшістю крайових організацій. У цьому списку, що складається на 80 відсотків з регіональних лідерів НРУ, для нині діючих депутатів-рухівців з Верховної Ради і керівників партії знайшлося усього лише кілька місць. Такий «розклад» С. Конєв пов’язав iз новою тенденцією в рядах НРУ — «початком реформування партії, головним моментом якого стане політичний контроль регіональних організацій над діяльністю вищого керівництва Руху». Рухівській «номенклатурі» він запропонував в інтересах партії висуватися в депутати по мажоритарних округах, а місцями в списку добровільно поступитися новій хвилі політиків з регіонів. Така тактика, за підрахунками керівника апарату партії, здатна забезпечити НРУ досить солідне представництво в майбутній Верховній Раді і без будь- якого блокування.
Чи варто говорити, що поява «списку Конєва» не тільки набула резонансу в регіонах України, але і схвилювала «рухівських генералів». На партконференцію до Дніпропетровська терміново виїхали голова партії Геннадій Удовенко, що відклав, за його словами важливі зустрічі, і його заступник, керівник апарату Верховної Ради В’ячеслав Коваль. Високих гостей, що запізнилися майже на годину, на конференції чекали з нетерпінням, оскільки у делегатів з низових організацій назбиралося до них немало гірких слів і претензій.
Відкриваючи конференцію, лідер дніпропетровських рухівців С. Конєв, виразив загальну заклопотаність станом справ у партії, що має 12-літню історію, але виявилася перед вибором «бути їй або не бути». «Йде блокування, — сказав він, — і мене цікавить, що буде з Рухом не тільки на виборах, але й після: чи буде фракція НРУ у Верховній Раді? Адже якщо її не буде, то партія фактично зникне з політичної арени. Ніхто не буде робити політичних інвестицій в партію, яка не впливає на розвиток подій». Тим часом, на думку С. Конєва, діяльність фракції НРУ навіть у нинішньому парламенті залишала бажати кращого — партія, як правило, йшла у фарватері політики союзників, а всі відомі події відбувалися «не за нашими сценаріями». «Звичайно, — продовжив він, — формування блоку — хороша ідея, а В. Ющенко — імпозантний чоловік, але що отримує НРУ в такій коаліції, якщо вона навіть не сформована, а місце і роль Руху постійно звужуються?» «Паразитування на «рейтингу» В. Ющенка, — сказав С. Конєв, — це «паличка-виручалочка» для фантомних партій. Для нас же головним є питання: на яких умовах ми входимо в «Нашу Україну» і чи не є ці умови капітулянтськими». Перспектива «розчинення» Руху в блоці — більш ніж реальна, зазначив виступаючий, а гарантією подальшого існування Руху може бути тільки входження до виборчого списку представників регіональних організацій, які особливо зацікавлені в збереженні НРУ і здатні через з’їзди і центральний провід впливати на політику керівництва партії. З’їзд, на думку С. Конєва, повинен встановити «межу допустимих поступок за будь-якого блокування», умовою якої є збереження фракції НРУ у Верховній Раді. Прихильникам безоглядного блокування, які обіцяють близько 150 місць в майбутньому парламенті, керівник апарату партії порадив як доказ самим зайняти ці позиції у виборчому списку.
З доводами Сергія Конєва голова НРУ Геннадій Удовенко погодився, але лише частково. На його думку, творчій роботі керівництва партії заважає «колотнеча» регіональних лідерів і організацій. Він відкрито поставив під сумнів їх вплив у ряді областей, в тому числі і на Дніпропетровщині. І, замість дискусій про подальшу долю партії, рекомендував дніпропетровським рухівцям уважніше придивитися... до угод Кучми і Путіна, укладеним ще минулої зими, вивчити питання енергетичної безпеки України і будівництва нафтопроводів. «Де ви були раніше, чому мовчали?» — запитував оторопілих соратників з дніпропетровської глибинки народний депутат і кар’єрний дипломат Г. Удовенко.
За його запевненнями, Рух, що став слабкішим за останні роки, сьогодні не має кращого виходу, ніж блокуватися з В. Ющенком. Рейтинг останнього ніби настільки високий, що шанси Руху і його союзників на виборах автоматично подвоюються. Правда, В. Ющенко, пояснив голова НРУ, хоче бачити себе лідером не національно- демократичного, а більш широкого блоку, «хоче мати голоси на Східній Україні» і у зв’язку з цим веде переговори з лівоцентристською партією «Солідарність», «профспілками Стояна» й іншими.
Приблизно про те ж, намагаючись переконати однопартійців у розкрученості іміджу В. Ющенка, говорив у своєму виступі на конференції і керівник апарату Верховної Ради В’ячеслав Коваль. «Звичайно, Ющенко — не ідеал, — зазначив він, — але у нас немає альтернативи». Очевидно, для досягнення більшого ефекту Геннадій Удовенко зачитав делегатам конференції довжелезне звернення до голів обласних організацій НРУ, підписане ним напередодні від’їзду до Дніпропетровська. З його змісту випливало, що Керівництво партії розцінює появу проекту виборчого списку НРУ від регіональних організацій як «підступний удар» зсередини Руху, націлений на розкол «блоку Ющенка».
Проте, «список регіоналів» був практично одноголосно затверджений делегатами обласної конференції, що запропонували доповнити його кандидатурою дружини В. Чорновіла — Атени Пашко. Більш того, делегати обрушилися з докорами на адресу вищого керівництва партії, яке «не цікавить думка рядових рухівців». «Досі, сказала голова Солонянської районної організації Галина Жук, ми чули, що С. Конєв поганий. Тепер поганою виявилася і дніпропетровська організація, яка веде велику роботу із сприяння аграрній і комунальній реформам, має свою передачу на телебаченні». Тим часом, НРУ дожився до того, що у нього немає власної газети, немає партійної літератури, а у низових організацій — і грошей у касі. «Якби керівники обласних організацій стали депутатами Верховної Ради, — сказав Віталій Панко з Петриківського району, то становище на місцях було б іншим. Народний депутат — це не довічна професія, і навіть у КПРС була ротація керівних кадрів!» Багато з виступаючих поставили під сумнів горезвісний рейтинг «симпатичного чоловіка» В. Ющенка, заявивши, що вони ніяк цього не відчувають у настроях виборців по селах і містах. А делегат Юрій Муха з Павлограда висловив підозру, що «проект «Наша Україна» є «пасткою», з допомогою якої «з НРУ покінчать назавжди». Інший делегат, Віктор Григоренко з Новомоськовська, висловивши обурення з приводу повної відсутності інформації про блокування В.Ющенка з іншими політичними силами, категорично заявив, що його однопартійці не підуть на союз iз «жирними котами-лібералами», профспілками — колишніми «школами комунізму», і тим більше не будуть збирати для них підписи. Висловлювалися і побоювання в тому, що назва блоку «Наша Україна», у разі появи у виборчих бюлетенях поряд з «гарними», «за єдиними», «регіональними» і іншими «Українами» остаточно «запудрить голову» потенційному рухівському електорату. «Чи не простіше, — зверталися до лідерів партії делегати, — доки не пізно, об’єднатися трьом Рухам і відновити на виборах минулі позиції?»
Очевидно, втративши терпіння, голова НРУ Геннадій Удовенко допустив грубу «дипломатичну» помилку, про яку потім довго говорили в кулуарах обурені делегати. Відмахнувшись від повчань, він заявив, що рухівці «повинні гордитися тим, що у вас Удовенко на чолі партії стоїть, що він сюди їздить і вислуховує вашу нісенітницю...». «Чи знаєте ви, — спитав Геннадій Йосипович, — що мою кандидатуру розглядали на пост Генерального секретаря ООН? Кофі Анан, за його словами, в той період «жахливо нервував». А ось тепер отримав Нобелівську премію світу...
Цей пасаж рядові рухівці, що тягнули на собі більше десяти років рутинну партійну роботу в провінційній глибинці, вислухали мовчки. Мабуть, у доз’їздівські дні, після конференції в Дніпропетровську, у них, як ніколи, буде над чим подумати.
