Україна готується до виборів у парламент. В умовах політичної та економічної трансформації кожні вибори загальнонаціонального рівня, — це серйозний тест для суспільства, перевірка його готовності подолати без негативних наслідків ризики та загрози, які незмінно супроводжують електоральну конкуренцію. Адже головні гравці на передвиборному полі — політичні партії та групи економічних інтересів — неминуче актуалізують соціальні протиріччя, які нагромадилися в суспільстві.
Громадянські інститути суспільства, на відміну від політичних та економічних еліт, не мають можливості брати участь у процесі прийняття владних рішень на паритетних основах як рівноправний партнер, оскільки не мають у своєму розпорядженні реальних засобів впливу на владу. У цьому полягає одна з особливостей демократичних суспільств пострадянського типу, яка й визначає всю специфіку політичного процесу в країнах колишнього СРСР. Для того, щоб реалізувати на практиці постулат про те, що не суспільство має обслуговувати владу, а влада має обслуговувати суспільство, сьогодні потрібно докласти значних організаційних зусиль та інституційно вдосконалити механізм прийняття владних рішень.
У принципі, потреба в таких діях властива практично всім пострадянським державам, які об’єднує не тільки загальна біографія, але й схожа проблематика розвитку. Невипадково сьогодні в Росії відбувається публічна дискусія щодо скликання Громадянського форуму, у якій бере участь широка громадськість країни. Серед головних завдань, вирішення яких покликане здійснити заснування Форуму, — структуризація суспільства, створення механізмів суспільного впливу на владу, включення в загальнополітичний процес громадських і неурядових організацій та багато чого іншого.
Вважаю, буде доречно згадати про те, що ідея скликання Громадянського форуму в Україні виникла ще 1999 року, тобто на два роки раніше, як у Росії. Цей факт, до речі, спростовує досить поширену думку про вторинність вітчизняного політичного процесу, його креативне відставання від російського соціально-політичного ринку.
На жаль, два роки тому проект не було реалізовано повною мірою, він не визрів технологічно. Це було пов’язане з тим, що в умовах президентської передвиборної кампанії «Злагода», яка мала стати ініціативною та організаційною платформою для Форуму, так і не змогла перерости рамки виключно адміністративно-електорального проекту. У результаті, було втрачено можливість уже тоді закласти нові механізми громадянської комунікації в Україні.
Комплекс невирішених із того часу проблем свідчить про те, що ідея не втратила свого актуального значення. Громадянський потенціал суспільства так і залишається незадіяним, але дуже потрібним ресурсом для відповіді на нові виклики.
Сьогодні неможливо обійтися без формування сучасних та адекватних способів комунікації влади й народу. Потрібно усвідомити, що логіка відносин влади й суспільства не вичерпується функціонуванням традиційних політичних, соціальних та економічних інститутів — парламенту країни, політичних партій, корпоративних структур, бізнес-груп. Україна сьогодні потребує інтенсивного діалогу між громадянами та державою, між суспільством та його владною представницькою частиною.
У зв’язку із цим ідею Громадянського форуму в Україні можна розглядати як базову технологію в спілкуванні влади й суспільства, як закладення наріжного каменя в нову архітектуру суспільних відносин. Важливими елементами цієї архітектурної конструкції є експертно-консультаційні форми відносин між владою та суспільством, механізми суспільної експертизи владних рішень. Унаслідок їх упровадження влада адекватніше реагуватиме на запити суспільства, а суспільство, у свою чергу, отримає ефективні інструменти впливу на владу.
Громадянський форум спроможний стати технологією вибудовування загальнонаціонального інтересу, експертним майданчиком для розробки національної стратегії розвитку та подолання дефіциту обгрунтованих рішень у політичному та інформаційному просторі, який динамічно розширюється.
До думки про можливість заснування Громадянського форуму в Україні нас підштовхує й характер еволюції політичних інститутів у пострадянських країнах.
Можна пригадати, що в перші роки після отримання незалежності в умовах надмірної політизації суспільства основними каналами представництва громадянського інтересу та впливу на владу стали політичні й електоральні інститути.
Але сьогодні ми приходимо до висновку, що традиційні центри влади не встигають адекватно реагувати на глобальні зміни у світі. Наприклад, партійні канали, покликані в ідеалі служити каналом ретрансляції інтересів суспільства у владні структури, в реальності або закупорені партійно-адміністративною елітою, орієнтованою на вузькокорпоративні інтереси, або є проектами груп владного впливу, часто спрямованими на політичне прикриття власного бізнесу.
Усе це вкотре підтверджує: створення Громадянського форуму як постійно діючого суспільного інституту не тільки не втратило своєї актуальності, але і є сьогодні одним із ключових, обов’язкових компонентів оптимізації політичної та владної системи.
У цьому контексті можна вести мову про те, що вибори мають подвійний вплив на процеси формування нових суспільних інститутів, з-поміж них і Громадянського форуму.
З одного боку, в Україні, як і в інших пострадянських країнах, передвиборні проекти — це проекти «короткої хвилі», спрямовані переважно на вирішення тактичних електоральних завдань. Тому в умовах передвиборної кон’юнктури з’являється ризик зведення нової моделі владних відносин у суспільстві, базовим елементом якої є форум, до формату одноразової піар-акції.
Із другого боку, передвиборна кампанія об’єктивно зумовлює коаліційно-об’єднувальну динаміку серед партійно-політичних агентів, що яскраво проявляється, наприклад, в активному будівництві передвиборних блоків, а також сприяє концентрації інтелектуальних, організаційних, інформаційних та інших ресурсів. Це створює сприятливі технологічні умови для виникнення Громадянського форуму та досягнення якісно вищого рівня суспільної консолідації.
Мова не йде про вибухову зміну владно-політичної структури в країні. Сьогодні потрібно компліментарно добудовувати механізми громадянського партнерства, створювати нові високопровідні канали комунікації та вибудовувати адекватніші баланси поміж суспільством і державою, народом та елітами, виборцями й партіями. Як доводить досвід, без нових технологічних форм відносин у суспільстві, котрі забезпечують постійно діючу громадянську участь та оцінку, влада опиняється в соціальному, політичному й експертному вакуумі, що підвищує її слабкість та нестійкість.
Форумний громадянський діалог є однією з інституційних технологій подолання олігополістичної тенденції в пострадянській політиці, а так само є механізмом переходу від вузькоформатної політики демократичних еліт до широкої політики громадянського суспільства. Громадянська участь у рамках періодичних електоральних процедур в умовах нинішньої політичної динаміки потребує інтенсифікації та доповнення неелекторальними механізмами впливу — експортно- консультативним діалогом влади і суспільства.
Громадянський форум є інститутом, здатним забезпечити комплексний характер влади, створити нові інструменти суспільного впливу, актуалізувати й інтегрувати в національний політичний процес різноманітні соціальні, громадянські, територіальні, елітні, корпоративні, галузеві, партійні та інші інтереси. По суті, Форум, якщо вжити комп’ютерну термінологію, виступає як сервер, комунікаційний вузол, який з’єднує різні діалогові канали й упорядковує взаємодію багатьох індивідуальних і корпоративних адресатів у загальнонаціональному просторі.
Комп’ютерну аналогію використано невипадково, адже останніми роками відбувається форсування технологізації політики. Широке використання інтернет-технологій, динамічні процеси інформатизації політики й політизації інформації, агресивні рекламні стратегії — усе це стало невід’ємними атрибутами сучасного політичного процесу.
Використовуючи традиційні інститути й технології, влада не встигає реагувати на зростаючі запити суспільства, інформаційні, соціальні, гуманітарні та інші ризики, оскільки вони формуються не на колишній класовій базі, а викликані індивідуальними реакціями й потребами громадян у соціальному просторі, що стрімко розширюється. Адже сьогодні саме індивід формує запит до влади, а не навпаки.
Крім того, сучасні політичні практики гуманоцентричні, тобто як базовий елемент політичного процесу виступає, передусім, індивід, а не ідеології або класи. Ефективне здійснення різних проектів конструювання політичної реальності, застосування передових політичних технологій без урахування ключового на сьогодні критерію — відповідності інтересам людини —неможливе.
І в цьому полягає їх принципова відмінність від традиційних практик володарювання, які переважно грунтуються на апеляції до колективної ідентичності — партійної приналежності, корпоративної солідарності, членства в трудовому колективі тощо.
У такому форматі адекватні відповіді повинні даватися не стільки в режимі ідеологічних мегапроектів, які вимагають значного часу на розробку й реалізацію, скільки в оперативному регістрі реакцій на зовнішні та внутрішні виклики, що неможливо без стійкого зворотного зв’язку із суспільством. Тому сьогодні дуже важливо розширювати каркас громадянського суспільства, захищати інтереси «дрібних акціонерів» у структурі суспільних відносин — неурядових організацій, інтелектуальних центрів, професійних спілок та інших неформальних об’єднань громадян із тим, щоб вони стали стабільно й продуктивно діючими «будівельними майданчиками» громадянської демократії в Україні.
У цьому плані форум є оптимальним засобом для встановлення й зміцнення оперативної комунікації між державою і суспільством, ефективним механізмом включення індивіда в політичний процес, інструментом діагностики та креатування гуманітарної дійсності.
Сьогодні без форумних технологій, що забезпечують багатоканальну ретрансляцію індивідуальних громадянських запитів до влади, без громадянського формату відносин і переутвердження логіки національної політики, діалог між владою та суспільством, а отже і національна консолідація, неможливі. Тому ідея Громадянського форуму в Україні могла б стати першим і дуже важливим кроком до формування суспільства громадянських можливостей.
