Вельмишановна пані Ларисо!
Ось і закінчилася моя чотирирічна посольська місія в Україні. За ці роки я звик брати до рук ваше видання, де в кожному номері міг знайти думки та коментарі, що були мені близькі. Звик зустрічати й вас на різних концертах, виставках, прийомах та чути ваші яскраві думки.
Цієї п’ятниці завершую роботу і вилітаю до Вільнюса. Дружина Тома і дворічна дочка Марія, яка народилася в Києві, вже там, удома. До Вільнюса вже виїхали й сотні українських книг, які я старанно збирав всі чотири роки. Там багато книжок із історії (лише про Голодомор зібрано близько двадцяти томів), філософії, культури, також багато книжок сучасної української поезії та прози. У Києві на столі залишив тільки двотомник газети «День» «Екстракт 150». Ви мені його подарували кілька тижнів тому, коли я відвідував вашу редакцію. Тепер щодня увечері знаходжу статтю, що найбільше відповідає моєму настрою. Вчора обрав статтю Володимира Панченка про поезію Ліни Костенко «в часи «відлиги» і «заморозків». Я давно захоплююся цією поетесою. Багато про її життя й творчість знав і раніше, однак до цього ніколи не читав твору «Райська елегія», який повністю наведено в цій статті. На мою думку, це геніальний вірш. Мені здається, що в творчості литовських поетів нічого подібного читати не доводилося. Ця стара-нова біблійна історія про «репресовану Єву» зворушила мене. Після цього взяв почитати надзвичайно цікаву розповідь про Софію Київську. Відчув себе так, нібито в черговий раз ходжу цим прекрасним архітектурним шедевром та дивлюся на тисячолітні фрески. Тепер я вже знаю, що у Вільнюсі, коли сумуватиму за Києвом, братиму в руки ваші книги й знову читатиму. Бачу, що в книзі багато й інших цікавих статей із історичної тематики. Вони надзвичайно цікаві литовському читачеві, тому що ми мали декілька століть спільної історії.
У Вільнюсі цей двотомник, як і інші видання вашої газети, також будуть на моєму робочому столі. Ще раз дякую за прекрасний подарунок і чекатиму ваших нових книг.
Литовської Республіки в Україні
