Навіть у суворі дні політичних репресій і компартійного недремництва на цьому місці завжди полум'яніли троянди. З весни і аж до ранніх приморозків. За логікою тодішніх вождів, ніякі троянди тут не передбачалися. Бо в західній частині вулиці Кірова, там, де вона межує з парком імені Леніна, вічним сном сплять "вороги народу": неподалік містилося НКВС...
Над трояндами і вдень і вночі - невсипна на повен зріст скульптура "залізного Фелікса": постамент під несхитним ленінцем угруз у ту саму яму, куди вночі скидали тіла розстріляних. Про це ще й досі в Херсоні мало хто знає. Але достеменно знає Август Вірлич, відомий краєзнавець, котрому дехто з колишніх можновладців теж приписував неіснуючі гріхи. Мовляв, був зв'язаний із німцями. Август Ернестович не приховує: був! Із 12 років до 14 перебував у фашистському концтаборі Грос-Розен. По війні відправили хлопця разом із батьками на довічне заслання - на Урал. Бо й батько малого Августа теж із в'язнів фашистських катівень. З "довічним" не вийшло: якраз переставився "батько народів", однак Вірличі в Соль-Ілецьку та Оренбурзі "відмотали" вісім із половиною років. Тож і невесело жартує Август Ернестович:
- Мені 66-й, а стажу набралося на цілих 75! Репресованим та реабілітованим нинішній закон зарахував кожен рік у катівнях і на засланні за три...
Мій співрозмовник - відповідальний секретар обласної книги "Реабілітовані історією". Показує щойно виданий альманах "Останній сталінський удар". Десятки спогадів, нарисів, документальних оповідань. За кожним - не доля навіть. Епоха! В об'єктиві - 1945 - 1947 рр. Кому - радість Перемоги, кому - дев'ятий вал нових арештів. І хоча Херсонщина не належала до найбільш "розстріляних" регіонів держави, дісталося і їй.
Доходило до абсурду. 30 грудня 1947 року у статті "До питання про репертуар Херсонського музично-драматичного театру" газета "Наддніпрянська правда" писала про те, що поряд із високоідейними постановками ("Любов Ярова", "Молода гвардія", "За тих, хто в морі") має місце українське шароварництво. А ще автор статті закликає не "змазувати ідейні мотиви", не "ідеалізувати турецьку дійсність"!
У нарисі "Пишу правою рукою - вашою" лікар Гарій Зубрис повідомив справжнє відкриття про херсонського хірурга Юрія Вороного: "Першу у світі операцію пересадки нирки здійснив саме він, і саме в Херсоні ще 1933 року".
Вороний теж випав із радянського "репертуару"...
А скільки ж їх було, невинно вбитих? Саме їхні долі повернули із забуття ініціатор створення альманаху "Останній сталінський удар", заслужений журналіст України, кавалер Почесної відзнаки Президента України Едуард Дубовик, на жаль, нині покійний, журналісти, письменники, працівники Держархіву, краєзнавчого музею, прокуратури, СБУ, народного суду, члени Товариства "Меморіал" та Спілки політв'язнів і репресованих. До речі, альманах спонсорувала родина Едуарда Дубовика...
На особливу оцінку заслуговує четвертий розділ "Останнього сталінського удару". Ідеться про списки громадян, які зазнали політичних репресій на Херсонщині в 1941 - 1953 роках. Гірку долю розділили як уродженці краю, так і представники інших національностей, котрі проживали на півдні, - росіяни, чехи, угорці, латвійці, німці, англійці... Леонов, Еберт, Яуфман. А наших степових Іваненків-Іванченків не злічити!
- Узагалі-то, за постановою уряду України, наш том "Реабілітовані історією" має вийти 2005 року, - каже Август Вірлич. - Але поки цей том вийде, то якесь покоління буде позбавлене можливості знати правду про минуле...
Знайшлися у книги "Останній сталінський удар" і критики. Із тих, що не розлучилися з "пайками", комплектованими в обкомівських їдальнях, мали всі привілеї. В один голос волають: "Не паплюжте історії! Сталін був людиною..."
А що на це скажете ви, "залізний Феліксе"? Як воно вам стояти в оточенні троянд?
Мовчить Фелікс.
Опадають уже майже півстоліття троянди. І майже півстоліття знову розквітають...
Херсон
