1. Ваша перевага над національно-демократичними виданнями,
які нині здебільшого послабшали, за винятком хіба що «Українського слова»,
— в тому, що ви справді європейське, справді демократичне, але ж таки й
національне видання. Хай навіть чогось там у вас і бракує, та головне у
вас є: той доброякісний «вірус» українського патріотизму, який заряджає
на позитив, а не на руїну, переконує, відводить від прірви, змушує думати
й діяти.
Дякую вам, що не дали втратити віру людям тоді, коли безвірництво
(перед виборами) стало майже тотальним. Ви не Марчука захищали і пропагували,
а Україну оберігали від повного знищення, її прийдешнє. Та й нині продовжуєте
робити те ж, бо вибори минають, а проблеми залишаються. Тому я кажу: «День»
— це моя газета».
3. А що вам треба поліпшити, щоб ця думка не змінилася,
а ще більше утвердилася? Для мене це — ваша українська мова. На жаль, поки
що вона далекувата від добірності (ні, ні, не вся, але місцями — такі провали!).
Пов'язано це, як я розумію, з поспіхом перекладу з російської, чи не так?
5. Про що вам писати? Та про те, що й досі. Ви це чудово
вибираєте й робите. Як на мене, то цікаво було б іще більше читати про
трансформації в наших партіях, про процеси на правому фланзі і в правому
центрі.
Частіше б варто писати про проблеми нашої національної
безпеки, хоч, спасибі, ви й так не обминаєте їх.
Із конкретних прохань: зберіться з духом та з матеріалом
і розкажіть популярно-аналітично про такий наш живучий, хоч і з непевним
статусом, символ, як п'ятикутна зірка. Не кажу вже про іншу, передовсім
державну нашу символіку, про яку в різних політичних контекстах не гріх
би знову й знову нагадувати людям.
А хіба ви не напишете про те, що дехто провіщає на 4 травня
2000 року всесвітній катаклізм? Добре, що у вас виступає такий шановний
і мудрий автор, як професор Володимир Войтенко, — він міг би дати із цього
приводу коментар.
Коли б же ще десь на початку вже наступного року ви опублікували
ще й інтерв'ю чи статтю Євгена Кириловича Марчука, то взагалі ціни б вам
не було! А там, дивись, і самого пана Президента. Здається, ви вже готові
до цього.
