Залишивши позаду місцеві вибори, влада нарешті дістала можливість повністю віддатися економіці й виконанню своїх обіцянок. Щоправда, їхній потік постійно зростає. Хочемо нагадати всього лише про дві. До кінця жовтня уряд мав намір прийняти рішення про докапіталізацію за рахунок бюджетних коштів проблемних банків «Надра» й «Родовід Банк» (обидва — Київ). За програмою рекапіталізації в 2009 — 2010 роках на націоналізацію трьох комерційних банків і докапіталізацію двох держбанків було витрачено 26 мільярдів гривень. За деякими даними, зараз розглядається доцільність виділення на ці цілі ще понад 10 мільярдів. «До кінця місяця буде прийняте рішення. Будуть озвучені результати аудиторської перевірки, й одразу буде прийняте рішення про докапіталізацію», — повідомив перший заступник голови Нацбанку Сергій Арбузов.
А наприкінці минулого тижня віце-прем’єр-міністр України Сергій Тігіпко говорив про надії Кабміну до кінця року зменшити дефіцит держбюджету до 4,9%. І тут річ не стільки навіть у райдужних намірах, скільки в констатації досить суворої дійсності. За словами віце-прем’єра, «у нас зараз дефіцит бюджету 15%. Це майже банкрутство».
Розповідаючи про те, яким чином уряд з нього виходитиме, Тігіпко, зокрема, послався на короткострокову стратегію уряду. Виявляється, вона, разом з такими гаслами, як «стабілізація дефіциту бюджету» та «поліпшення інвестиційного клімату» (дуже показовий приклад цього поліпшення — ситуація з «Arcelor Mittal Кривий Ріг», що нехай навіть добре вирішилася після втручання Президента), містить також цілком реальний напрям: реформування банківської системи. «Ми проводили два стрес-тести для банків, стимулюючи банки для закладу додаткового капіталу. Банківська капіталізація зараз збільшена», — заявив віце-прем’єр і повідомив, що зараз у банків мінімальна подвійна ліквідність. Так швидко, внаслідок усього лише стрес-тестів? Чому ж тоді прозорість банків України 2010 року, на думку агентств Standard & Poor’s і Агентства фінансових ініціатив, знизилася майже до рівня 2006 року?
Ми, звісно, не сумніваємося, що екс-банкір Тігіпко добре знається на відповідній термінології. Але все-таки нагадаємо читачам, що суть стрес-тестування полягає в тому, щоб зрозуміти, що може статися, яких збитків може зазнати банк або вся фінансова система країни в тій чи іншій несподіваній ситуації. Отже, само по собі стрес-тестування на капіталізацію банків не надто й впливає. Її визначає, в основному, політика держави, і зокрема Нацбанку, яка, як можна передбачити, розробляється в результаті стрес-тестування. А вона зараз спрямована, схоже, значною мірою на те, щоб залишити на фінансовому ринку України виключно великі банки, що мають за спиною підтримку чи то вітчизняних олігархічних груп, чи то великих іноземних банків.
Про це свідчить Постанова № 273 від 6 липня 2010 року, якою НБУ зобов’язав банки до 1 січня 2012 року збільшити розмір регулятивного капіталу до рівня не нижче 120 мільйонів гривень. Банкам, у яких він нижчий, заборонено додатково залучати вклади фізичних осіб понад суми, отримані на час виходу цієї постанови.
Проти спроби розділити банківське співтовариство на малих і великих, на бідних і багатих виступила Асоціація українських банків. Разом з десятьма комерційними банками вона подала позов до НБУ, вимагаючи скасування цієї постанови, що порушує, на думку Асоціації, права середніх і малих банків і спрямована на їхнє витіснення з ринку або поглинання більшими побратимами. Відповідний позов подано до Окружного адміністративного суду Києва. У ньому міститься вимога визнати незаконними й недійсними деякі пункти згаданої постанови.
Але доля цього позову, швидше за все, вирішена наперед. 27 жовтня перший заступник голови НБУ Сергій Арбузов сказав, що Нацбанк відстоюватиме свою вимогу про збільшення регулятивного капіталу, оскільки «це рішення обгрунтоване, воно погоджене з міжнародними організаціями». Аналогічна відповідь отримана на відповідне звернення АУБ з Міністерства юстиції України. Там вважають, що немає жодних підстав для скасування постанови НБУ. «Постанова № 273 видана в межах повноважень суб’єкта нормотворчості... й підстав для скасування рішення про державну реєстрацію... немає», — говориться у відповіді Мін’юсту. У ній також зазначається, що зміни в частині підвищення вимог до мінімального розміру регулятивного капіталу «відповідають світовим тенденціям, спрямовані на забезпечення стійкості (життєздатності) як окремих банків України, так і банківської системи в цілому...».
Журналісти, які прийшли минулого тижня до Окружного адмінсуду, щоб «уболівати» за ображених, запитали в президента АУБ Олександра Сугоняка про наслідки, до яких може призвести постанова НБУ. «Це рішення ставить у дуже складну ситуацію 69 банків, — сказав він. — Але не лише. Нацбанк тут же подає ще одну заготівку, в якій розмір регулятивного капіталу піднімається до 500 мільйонів гривень для нових банків. Фактично ці новели вже стосуються більш як 140 банків. Якщо прибрати їх з ринку, то в країні залишається всього 40 банків. Аргументуючи свою позицію, НБУ стверджує, що малі банки щось там порушують, зокрема, відмивають гроші, проводять незаконні валютні операції. Ми теж різко виступаємо проти банків-порушників. Їх, справді, слід закрити. Але це слід робити не огульно, а індивідуально, тобто карати не за розмір, а за реальні порушення. Але зробити це НБУ непросто, тому що в порушника завжди знаходиться якийсь «дах». А закрити всіх разом значно легше. І нікого не хвилює, що це здебільшого банки з національним українським капіталом». Сугоняко жартує: «За велінням Нацбанку всі коти в Україні в один день мусять стати якщо не левами, то рисями, тоді як в Америці можна знайти банк з капіталом усього 100 тисяч доларів». «Якщо створити проблеми для дрібних банків, — передбачає президент АУБ, — то в країні різко погіршується конкурентне середовище. З усіма наслідками, що звідси випливають».
P.S. На останньому засіданні Окружного адміністративного суду в цій справі була оголошена перерва до 8 листопада для підготовки сторонами додаткових пояснень.
