Рівно за тиждень до чергового місячного платежу України за використаний газ, Росія, як і передбачав «День» у п’ятничному номері, почала своєрідну артпідготовку Європи до нового витка «холодної газової війни». Президент РФ Дмитро Медведєв попередив: якщо Україна не розплатиться вчасно (до 7 березня), то надалі вона отримуватиме газ без знижок і за передоплатою. Глава російської держави підкреслив: «Ми, звісно, не хотіли б повернення до колишнього сценарію, це точно не наш вибір, але можу сказати вкрай відверто: якщо вони відмовлятимуться платити, нам доведеться щось робити».
Чи можна називати цю погрозу чимось незвичайним? Здається, це доволі нормальна реакція країни, яка, як і Україна, переживає істотні фінансові труднощі. Й Україні в цій ситуації лишається одне — напружитися й у терміни, передбачені відповідними угодами, зробити платіж у повному обсязі. Й тоді, до наступного платежу, нам ніщо не загрожує. Тим більше, що заплатити ми, як стверджують в уряді, можемо без великих особливих зусиль. Іще 27 лютого міністр палива й енергетики України Юрій Продан переконував і росіян, і нас із вами в тому, що НАК «Нафтогаз України» своєчасно розрахується з «Газпромом» за лютневий газ: «Я гадаю, ми вирішимо питання щодо розрахунків вчасно — у березні».
Непокоїть інше: та наполегливість, із якою Росія буцімто домагається стабільності поставок газу європейським споживачам, а насправді — просто контролю над українською газотранспортною системою. І тут пан Медведєв грає роль ледве не благодійника і для Європи, і для України. Ось як він передає свою розмову з президентом Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу: «Я йому сказав просту річ: якщо ми хочемо забезпечити всіх європейських споживачів і в цілому створити нормальний рівень нашої співпраці, гарантувати її, давайте допоможемо українцям». І далі Медведєв описує наші негаразди так, ніби в його країну криза зовсім не зазирала: «Деякі аналітики називають економічну ситуацію в Україні, по суті, близькою до економічного колапсу. Якщо ми відчуваємо, що вони не здатні платити, давайте створимо фінансовий пул і допоможемо їм грішми». Російський президент начебто навіть умовляє європейців. «Є набір європейських фінансових інститутів, ми самі готові в цьому взяти участь, ми готові також принести якісь наші гроші для того, щоб забезпечити нормальну ситуацію з поставками, але зробімо це цивілізовано, — пропонує Медведєв і відразу показує, наскільки його варіант далекий від цивілізації. — Ми висували ідею консорціуму, тобто купівлі частини газу. Ця ідея не померла, будь ласка, зробімо це, якщо ми відчуємо, що Україна не здатна платити. Але поки що дедлайн не настав, і нашим українським партнерам, я гадаю, цілком під силу розрахуватися з цими питаннями».
Тож якщо він знає, що «заплатити нам під силу», то заради чого весь цей сир-бір? Одна з існуючих версій полягає в тому, що фінансова ситуація в російського газового монополіста, можливо, анітрохи не краща, ніж в українського. Вчора про це писала російська газета «Ведомости». Виявляється, 2009 року «Газпром» недоотримає щонайменше 200 мільярдів рублів лише на поставках на внутрішній ринок, а також до Білорусі й України. Як пише газета, план концерну щодо прибутків на 2009 рік становить 3,7 трильйона рублів, із яких Росія, Україна та Білорусь повинні були дати 1,33 трильйона.
Але чи такими вже великими грішми є на цьому фоні недоотримані 0,02 трильйона рублів, аби видавати кредит із розрахунку на те, що отримаєш якусь частину цієї суми? Тим більше, що, як зазначають «Ведомости», газовий концерн може скоротити свої витрати на цю потрібну суму.
Загадкову активність Росія виявляє і в напрямі європейського законодавства. Перед поїздкою до Іспанії Медведєв підняв перед журналістами цієї країни також питання про нову Енергетичну хартію. За його словами, Росія готує свій проект цього документа, в якому мають бути враховані інтереси всіх учасників процесу поставок енергоносіїв. Як розраховує президент РФ, «це буде додатковим внеском Росії у забезпечення європейської енергетичної безпеки». Додамо: своєрідним внеском. Хартія, як вважає Медведєв, «не повинна бути односторонньо направлена на користь споживачів», оскільки «та хартія, яка діє сьогодні, все ж таки значною мірою підкорена інтересам споживача».
Ось виявляється, у чому річ: хартія захищає споживача і не дає скрутити його, як то кажуть, у баранячий ріг. У наступних фразах цьому недоліку дається чітка оцінка: мовляв, Росія «має угоди з українськими друзями, які періодично українськими ж партнерами і порушуються». «Це означає, що це питання поки що юридичного оформлення не отримало. Я як юрист не страждаю на юридичні ілюзії, проте вважаю, що добротна правова база для того, щоб урегулювати проблеми, повинна бути», — стверджує Медведєв.
Словом, у прощену неділю Україні знову погрожують. Чи готові ми підставити ще й іншу щоку, тобто погодитися з’їсти сир із російської мишоловки?
Відповідаючи на це питання, генеральний директор Бюро економічних і соціальних технологій Валерій Гладкий зауважив: «Сьогодні зовсім не зрозуміло, в яких частках Росія та Європа могли б виділити Україні такий кредит. Окрім того, за сьогоднішніх відсоткових ставок (30% премії за ризик) також незрозуміло, чи може Україна дозволити собі такий дорогий кредит. По-моєму, не може. І взагалі, всі ці розмови з російського боку не виглядають щирими. У нас є інший шлях. Не сьогодні, то завтра з’явиться спільна декларація Президента, прем’єр-міністра та спікера про заходи щодо налагодження подальшої співпраці з МВФ. Наскільки мені відомо, в ній, зокрема, йтиметься про намір уряду скоротити дефіцит власних коштів «Нафтогазу України» шляхом підвищення тарифів на газ для населення. І ще. Днями прем’єр-міністр головуючої у ЄС Чехії заявив, що можливість кредитування України ЄС залежить від продовження її співпраці з МВФ, що, у свою чергу, передбачає підвищення тарифів на газ для населення. Якщо скласти цю мозаїку в одну картину, тоді отримаємо відповідь на ваше запитання: навіщо нам кредит «Газпрому», нехай навіть разом із ЄС, якщо «Нафтогаз» після згаданих рішень буде в змозі закуповувати газ із того прибутку, який генеруватиме продаж на внутрішньому ринку».
Ще глибше в суть російської фінансової допомоги зазирнув експерт «Дня», директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар. За його словами, це спекуляції та продовження того, що було в січні. Це «політико-психологічна підготовка до чергової газової атаки. Переслідується мета, якої не вдалося досягнути на початку року, — змусити Україну в тій або іншій формі віддати газотранспортну систему за борги», — вважає Гончар. Він зазначає, що особливо наголошується на тому, щоб підготувати до нових колізій Євросоюз. Мовляв, ми вас попереджали... А те, що такі дії намагаються закамуфлювати добродійним одягом, — насправді не більше, ніж маскування для справжніх цілей. Допомогти Україні, якщо таке бажання насправді є, на думку експерта, можна було б набагато простіше й легше. «Нам потрібна не риба, а вудочка, якою в цьому випадку є справедливий тариф на транзит російського газу українською територією», — каже Гончар і припускає, що російська сторона на це, скоріш за все, не піде, бо вона повсякчас системно проводила цілковито іншу лінію, намагалася підвищити ціни на свій газ і зберегти незмінними тарифи на транзит. А середньоєвропейські тарифи на транзит дозволили б «Нафтогазу» взагалі не мати жодних проблем із платежами, упевнений експерт.
Друга проблема, яка ускладнює діяльність НАК, на думку Гончаря, — це низькі ціни на газ власного видобутку. Її рано чи пізно доведеться вирішувати. Досі всі уряди, якого б вони кольору не були, уникали її вирішення, хоча, з точки зору економіки, існування двох цін на газ — повний нонсенс, пояснює Гончар і додає: це недозволена розкіш для країни, що є не експортером, а великим імпортером газу. Тож це питання на совісті всіх попередніх і нинішніх урядів, які, як підкреслює експерт, через перманентні вибори весь час відкладали його на потім. Тепер доведеться робити непопулярні кроки у ще критичніших умовах. І уряд, і парламент чинитимуть цьому опір, оскільки думають про вибори й не думають про економіку, сказав «Дню» Михайло Гончар.
