Життя, діяльність Генрі Форда, його вміння організувати виробництво без жебрування в уряду актуальні й нині, тим більше, що економіка України не може підняти голову вісім років. Його досвід зобов'язані знати всі міністри, керівники виробництва всіх регіонів.
Народився Генрі Форд 30 липня 1863 року на фермі недалеко від Дірборна в Мічигані. Першим його враженням було таке: в господарстві надто багато зусиль порівняно з результатами. Так він написав про себе. Зараз окремі керівники вигадують особливий шлях розвитку для України. Це все некомпетентність, для всіх країн шлях єдиний: «Тільки праця, одна лишень праця виводить усіх на вірну дорогу до здоров'я, багатства й щастя»; «Праця є в нашому житті основною умовою здоров'я, самоповаги й щастя». Проте, щоб організувати роботу, потрібен план. Г. Форд писав і говорив: «Якщо світ руйнується, слід зосередити свою увагу, інтерес та енергію на створенні планів для справжнього блага й користі людства — тоді ці плани можуть перетворитися на справу!» ( усі слова в лапках належать Г. Форду). Й уже 1914 року почав діяти перший план, на той час у Форда було 14.000 службовців. Він уперше в світі підвищив робітникам заробітну плату й знизив ціни на автомобілі. Ось його дії й слова: «Зниження заробітної плати найлегший і водночас найогидніший засіб подолання скрутного становища; нелюдяність — це спроби звалити нездатність адміністрації на робітників». «Треба докладати більше мозку до справи». Коли продавали дорого, з прибутком, Форд говорив: «Це спекулятивні гроші». Якщо ціни вищі за купівельну спроможність, ринок переживає застій: «погана платня — ознака ненадійного виробництва», «краще добувати кошти зсередини, ніж ззовні», «моя мета — приділяти максимум уваги заробітній платі, інакше кажучи, надавати максимальної купівельної спроможності», «роби пристойно роботу, й вона даватиме прибуток», «прибуток можна підвищити шляхом збільшення роботи». Але деякі фінансисти замість роботи почали випускати акції, облігації, про таких діячів Г. Форд говорив: «Акції та облігації — ось що було важливо, а не робота». Він один лише раз узяв кредит у держави. Коли практично кредит був йому не потрібен. Він сподівався на себе, «не їзди до Вашингтона по допомогу» — ось його слова: «Допомога прийде не з Вашингтона, а від нас самих», «більш того, ми самі здатні допомогти Вашингтону». Він знав: «Урядові нічого не варто давати обіцянки, але реалізувати їх він не в змозі», «капітал має текти з фабрики, а не з банку», «для ділка найкращий його капітал — його голова, а не кредит із банків». Г. Форд доволі точно сказав про фінансування підприємств: «Ділові люди гадали, що можна зробити з підприємством усе, якщо його фінансувати. Якщо не вдалося, фінансувати знову, а це нове фінансування зумовлене поганим веденням справи, наслідком його є утримання поганих керівників для того, щоб вони ще певний час продовжували своє погане господарювання». Г. Форд працював надто багато, коли він організував «Товариство автомобілів Форда», як пише сам, «в якому я був товаришем голови, креслярем, головним інженером, наглядачем і директором». «Завдання підприємства — виробляти для споживача, а не для наживи або спекуляцій», «мета грошей — не бездіяльність, а примноження коштів для корисного служіння», «бідність значною мірою походить від перетягування мертвих вантажів».
Він був доволі простий, сотні миль пройшов за плугом, ремонтував усе, навіть годинники. У побуті був скромний, все його життя — виробництво.
«Якби я переслідував тільки користолюбні цілі, у мене не було б потреби прагнути до зміни усталених методів». «Якби я думав тільки про наживу, нинішня система виявилася б для мене чудовою, вона з лихвою забезпечує мене грішми». «Але я пам'ятаю про обов'язок служіння». Наш обов'язок — впровадити досвід великого організатора виробництва.
Цитати взято з книги: Генрі Форд «Моє життя, мої досягнення». — Київ, «Грайлик», 1993.
