Квітень в Україні, а також у Білорусі та Росії завжди під знаком Чорнобильської трагедії. Експерти навіть вважають, що саме на цей період припадає пік неправдивого інформування про ситуацію на давно вже закритій ЧАЕС і взагалі про радіаційну обстановку в країні. Аптекарі в цей час небезпідставно готуються до того, що з полиць вимітатимуть йодомісткі препарати. Не виключено, що те саме повториться й цього року. Адже нинішнє 26 квітня не просто чергова, а й «перед’ювілейна» річниця. Наступного року буде 25-річчя, а це означає, що про Чорнобиль буде привід поговорити буквально на всіх рівнях.
На ЧАЕС були свої жертви й свої герої, чию пам’ять належить шанувати. У 134-х людей з-поміж перших ліквідаторів уночі 26 квітня була діагностована гостра променева хвороба. 28 із них померли того ж таки 1986 року, а ще 19 — у 1987—2004 роках через різні ускладнення. Річниця аварії, поза сумнівом, потребує серйозного осмислення, об’єктивного підбиття підсумків і напрацювання реальних планів на майбутнє. За великим рахунком, усе це — прерогатива наукового співтовариства.
Проте, виступаючи перед журналістами з трьох найбільш постраждалих від «мирного атома» країн, координатор чорнобильських програм регіонального бюро ПРООН Оксана Лещенко зазначила, що населенню далеко не завжди зрозуміла мова науки, й практично просила допомоги в тлумаченні цього поняття у присутніх у підмосковній садибі Єршово «акул пера». Вона також підкреслила, що культурна ситуація довкола Чорнобиля круто змінюється, й сьогодні вже треба обговорювати не стільки тактику виживання, скільки вибудовувати стратегію відродження.
Чи не зарано? Вчені у своєму середовищі говорять про те, що достовірних знань про вплив радіонуклідів на людину досі немає й, швидше за все, вони ще не скоро з’являться. І про те, що сьогодні виявити додатковий ефект чорнобильської радіації на тлі природної радіації практично неможливо. Але саме тому працівник департаменту ядерної та радіаційної безпеки МАГАТЕ й член Міжнародної комісії з радіологічного захисту Володимир Берковський наполягає на головній концепції радіаційного захисту, яка полягає в тому, що передбачуваний ефект для людини від малих доз радіологічного опромінення не має нижнього порогу. За його словами, будь-яка й навіть дуже мала величина випромінювання може призводити до дуже малого, але все-таки зростання ризику захворювань.
Тим часом в Україні за рахунок природного радіаційного розпаду відбувається помітне зменшення щільності забруднення щодо цезію. За даними директора Українського інституту сільськогосподарської радіології та консультанта МАГАТЕ Валерія Кашпарова, якщо після аварії вона становила 1,5 кюрі на квадратний кілометр, то зараз — менше 1 кюрі, що вважається нормою. Сьогодні в більшості населених пунктів додаткове опромінення жителів від чорнобильських радіонуклідів сумірне з медичними діагностичними дозами при обстеженні на рентгенівських установках і вдвічі менше за середній природний фон у світі. Та все ж таки в 100 населених пунктах країни так звані середньорічні ефективні дози у населення можуть перевищувати ці благополучні показники. Вчені виділяють Рівненську область, де відбувається забруднення сільськогосподарської продукції, пов’язане з особливостями ґрунту.
Прогнози неоднозначні. Ще декілька десятиліть діятимуть обмеження на споживання озерної риби та таких лісових ресурсів, як гриби та ягоди. У деяких місцях дітям і тепер не рекомендується пити молоко від своїх корів.
Зате у зв’язку з майже повсюдною нормалізацією радіаційної ситуації кількість населених пунктів, що мають чорнобильський статус, як передбачає наука, має скоротитися. При цьому перехід від зонування за рівнем забруднення ѓрунту щодо цезію до науково обѓрунтованого дозового критерію приведе, як вважають учені, до скорочення чисельності населення на територіях, що потребують захисних заходів. Воно скоротиться з п’яти мільйонів до приблизно 200 тисяч осіб. Чи зрадіють цьому ті, хто потрапив під це скорочення?
Колишній ліквідатор, радіаційний розвідник Сергій Мирний тепер возить до Чорнобиля закордонних туристів, влаштовує для них, по-модному висловлюючись, тренінги. Але екстрім там вельми «дозований», оскільки рівні радіації на його маршрутах сьогодні в тисячі разів менші, ніж були колись. Сергій написав книжку про свої «пригоди» після Чорнобиля й закінчує її каламбуром: «У місті Чорнобилі — дочорнобильський рівень радіації».
Але далеко не все «в зоні» та за її межами так добре. Непокоїть рівень дитячої захворюваності на рак щитівки, хоча українські хірурги з цією проблемою успішно справляються. Не виконують вимог Конституції України про захист населення від наслідків Чорнобиля наші урядовці. Мабуть, дається взнаки не лише криза, а й дефіцит відповідальності. Наприклад, постійно зменшуються кошти на науку й для контрзаходів, які слід вживати в забруднених населених пунктах і місцевостях, де ефективна доза перевищує один мілізіверт. Зниження рівнів радіації відбувається переважно завдяки природному розпаду радіонуклідів та іншим природним чинникам, хоча, наприклад, у Білорусі навіть кризового 2009 року на ці цілі знайшли можливість виділити 30 мільйонів доларів, а в Росії вже цього року передбачено понад 1,6 мільярда рублів. У нас же, в країні перманентних виборів, все визначає політика: відняти в чорнобильця його мізерні пільги не можна, а от звести нанівець, під приводом зниження радіаційних рівнів, антирадіаційні заходи — це можна.
