На початку жовтня в Ялті відбудеться саміт «Україна — ЄС», де у рамках просування України до СОТ передбачається, зокрема, підписати протоколи про взаємний доступ на ринки товарів і послуг. Підготовка до цієї відповідальної зустрічі, яка може визначити перспективи української економіки, вже розпочалася. До 15 серпня, згідно з дорученням Президента України Леоніда Кучми, уряд підготує також проект плану дій Україна — Європейський Союз зі створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Серед передбачуваних заходів — створення плану-графіка адаптації українського законодавства до європейського. Міністерству закордонних справ доручено активізувати роботу у державах- членах ЄС, Європейському парламенті, Європейській Комісії, Генеральному секретаріаті Ради ЄС для роз’яснення цілей і пріоритетних завдань європейської інтеграції України, зокрема, зони вільної торгівлі та європейської угоди й отримати стосовно цих проектів підтримку.
Чи легко це буде? Адже таким чином нарівні з ідеєю єдиного економiчного простору Росiї, України, Бiлорусi та Казахстану планується активізація і на європейському «фронті» інтеграції. Європейців завжди дивувала така собі роздвоєність інтеграційних спрямувань України. Рівно трьома тижнями раніше український прем’єр Віктор Янукович стверджував, що склалися всі необхідні умови для створення єдиного економічного простору в рамках СНД. «Для формування єдиного ринку СНД визріла об’єктивна економічна необхідність», — сказав він. При цьому глава українського уряду звернув увагу на те, що для формування єдиного ринку СНД є «солідна нормативна база, практично максимальний формат країн-учасниць і політична воля держав». Як заявив український прем’єр, на вересневому саміті СНД у Ялті можна буде підбити позитивні підсумки 10- літнього процесу створення зони вільної торгівлі. На його думку, при цьому першочерговим етапом на шляху поглиблення співпраці повинне стати повномасштабне формування зони вільної торгівлі. Янукович також нагадав, що наступного тижня у Києві має відбутися чергове засідання комісії вищого рівня чотирьох країн.
І саме напередодні цієї події Україна вкотре активізувала своє просування на Захід — до вільної торгівлі з ЄС. Не виключено, що цей крок зроблено також тому, щоб стимулювати три інші країни, які задекларували спробу виходу на єдиний простір (реальною планкою в ньому є все та сама вільна торгівля) для прийняття, нарешті, якихось рішень. Тому сьогодні ще досить важко передбачити реакцію європейців, яких таким чином, не спитавши, можуть «включити» до зони вільної торгівлі з Росією, Білоруссю та Казахстаном.
Тим часом угоди про вільну торгівлю у ЄС мають усі країни, яких розглядають як кандидатів до цієї організації. Восени минулого року було підписано відповідну угоду з Чилі. Крім того, аналогічну роботу проводить ЄС (і вона повинна завершитися найближчим часом) ще й у рамках так званого середземноморського партнерства (барселонського процесу). Кожна з подібних угод своєрідна, не повторює попередню і виходить із особливостей економіки конкретної країни. Скажімо, у країн-кандидатів до ЄС у цих договорах йдеться тільки про торгівлю товарами. Причому угоди виглядають асиметрично: ЄС відразу ж відкриває свій ринок, а їхні партнери — поступово, крім найчутливіших позицій. А ось у Туреччини з ЄС навіть не вільна торгівля, а митний союз — вища форма інтеграції. Але й тут є вилучення — сільгосптовари і метал. (Щодо «свободи» для останнього сьогодні тривають активні переговори).
Як повідомили «День» у колах, близьких до українського МЗС, на початковому етапі Україна також хотіла б надати вільній торгівлі з ЄС асиметричних рис. Наскільки адекватним буде цей процес, багато у чому залежить від переговорного мистецтва українського Мінекономіки, вважають дипломати: на якісь товари перехідний період може становити три роки, а на інші навіть і сім. @=> Закiнчення на 2-й стор.
Україна також повинна адаптувати до ЄС своє економічне законодавство, тобто зблизити вітчизняне економічне середовище з європейським у таких сферах, як державна (бюджетна) допомога, конкурентне середовище, стандартизація та сертифікація продукції. Експерти вважають, що в іншому випадку вільна торгівля з ЄС не принесе Україні очікуваних переваг.
Європейська угода (її ще іноді називають асоційованою угодою), про проект якої також йдеться у розпорядженні Президента, вже не містить рекомендацій, як чинна сьогодні відносно України угода про партнерство й співпрацю. Її положення є обов’язковими для сторін. Угода передбачає абсолютно інший формат та обсяг технічної допомоги, відповідний статусу країни-кандидата до ЄС, i нові для України механізми, у яких переважає інвестиційна складова. Щодо країн, які підписали таку угоду, ЄС заявляє, що вони можуть стати кандидатами у Співтовариство. Так що жовтневий саміт, на якому ЄС представлятиме епатажний прем’єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі, що симпатизує Україні, може стати важливим рубежем на шляху просування до ЄС. Питання лише у тому, наскільки сама Україна до цього готова як з погляду властивого їй певного «роздвоєння» між європейським та євразійським економічним простором, так і стосовно реального захисту інтересів вітчизняного бізнесу, ще далеко не завжди здатного на рівних конкурувати з європейськими партнерами.
КОМЕНТАРІ
Юрій ЗБИТНЄВ, президент Київской міжнародної фондової біржі
— Я вважаю, що Україна не готова ще сьогодні повноцінно брати участь в економіці Європейського співтовариства, тим більше на основі вільної торгівлі. І доручення Президента залишає досить велике поле дії, щоб провести необхідну роботу і вберегти країну від можливих негативних чинників, які при цьому можуть виникнути та вплинути на нашу країну. Президент ці заходи передбачає. Курс на європейську інтеграцію України проголошено, і він правильний. Але широким верствам населення, — як кажуть, пересiчному громадянину, — ніхто не говорить про умови вступу. А саме з них випливає висновок, що наша економіка повинна бути до цього підготовлена. Важливий чинник тут — валовий дохід на душу населення. Так ось, щоб стати всього лише кандидатом до ЄС, слід мати валовий внутрішній продукт (ВВП) на рівні не менше 4—6 тисяч доларів на душу населення. У нас на одного громадянина припадає від $800 до (з урахуванням тіньової економіки) $1500. Крім того, сама економічна ситуація у країні вимагає, щоб перед вступом до ЄС вжили заходів для захисту українського виробника, оскільки в умовах перевиробництва товарів у Європі вільна торгівля може поставити вітчизняний бізнес у невигідне становище. І передусім при цьому може постраждати сільське господарство, яке з року в рік бореться то за врожай, то проти нього, але завжди виявляється у програші. Я думаю, що реальний термін початку вільної торгівлі між Україною та ЄС — не раніше 2005 — 2007 років. Усе залежатиме від того, наскільки швидко ми завершимо податкову реформу, якими будуть зростання нашої економіки та захист українського виробника.
Олексій ПЛОТНIКОВ, завідувач відділу Інституту світової економіки і міжнародних відносин, доктор економічних наук:
— Євроінтеграція України все-таки за інших однакових умов займе досить тривалий період, і навряд чи Україна прийде до Європи вже завтра чи, скажімо, через п’ять років. Є об’єктивні причини, які не дозволяють, як би ми того не хотіли, прискорювати цей процес. А що стосується єдиного економічного простору і зони вільної торгівлі з Російською Федерацією та трьома іншими країнами, то ця ідея з економічного погляду також досить виправдана. У результаті пожвавиться ринок капіталу, робочої сили тощо. І в принципі я не вважаю, що діяльність у цьому напрямі в чомусь суперечить магістральному шляху інтеграції до Європи, яким рухається сьогодні Україна.
