На ній представлено близько 40 творів, які репрезентують різні регіони, теми, школи іконопису нашої країни. «Усі ікони були зібрані різними колекціонерами, — розказала «Дню» Олександра РАК, мистецтвознавець, одна з кураторів проекту. — На жаль, в Україні ще й досі немає єдиного реєстру культурних цінностей, як, наприклад, на Заході. Нинішня виставка — вже не перший проект антикварного дому «Дукат». Наприклад, ще в 2005 році ми представили публіці ікони з приватних колекцій України, Росії, Балкан, Греції в Музеї Російського Мистецтва. А в минулому році були ініціаторами подібного проекту в Українському домі.
«Українська ікона XVII — XIX століть» — це вже третій наш проект. Загалом, хотіла б відмітити, що саме іконопис є профільним напрямком «Дукату». Ми намагаємося об’єднувати, віднаходити й показувати українцям ті духовні надбання, які, на жаль, часто залишаються недоступними для більшості пересічних громадян. Фактично від Середньовіччя через класицизм, бароко, рококо до модерна — саме таким шляхом пройде кожен, хто завітає у найближчі дні до нашої галереї.
Православна ікона — унікальний духовний феномен, що органічно поєднує в собі якості творів мистецтва та священного зображення. Виставка дає можливість ще раз переконатися в цьому. Українська ікона — унікальне явище в контексті не лише загальнонаціональної культури, а й світової. Її витоки беруть свій початок у візантійському мистецтві, й у подальшому, збагачуючись впливом західноєвропейських авторів, українська ікона набуває свого неповторного стилю.
Варто замислитися, що ці твори зуміли пережити і стати свідками української історії — її перемог і поразок: козацтво, гетьманство, турецька навала, революції, війни, репресії... І тепер крізь століття ми, вже незалежні українці, маємо можливість доторкнутися поглядом до цих високохудожніх духовних скарбів нашого народу. Вражає масштабність, техніка виконання, обрамлення цих творів — золото, срібло, пишні рамки, виконані у барочному стилі. Кожна робота має свою неповторність сюжету, мазків та кольорів. Різні за виконанням і сюжетами, вони відзначаються високою майстерністю. Серед взірців вернісажу такі ікони: «Параскева П’ятниця», «Господь Вседержитель», «Благовіщення» та інші. Окремо слід відмітити західноукраїнські ікони, написані під впливом католицького мистецтва: «Богородиця — Нев’янучий цвіт», «Марія та Анна з малим Ісусом». Кінець XVII століття та початок XVIIІ століття пройшли в Україні під знаком бароко. Образи, інспіровані західноєвропейським мистецтвом, не тільки розширили коло сюжетів, а й внесли нові смисли в їхнє трактування, що не могло не відобразитися на еволюції художньо-образної системи українського іконопису». «Руйнуючи непорушний впродовж століть каркас візантійської системи з його площинним трактуванням образу-символу та зворотною перспективою, західна традиція проникала в мистецтво України, сприймалася тут і переосмислювалася митцем доби бароко, — продовжує свою розповідь Олександра РАК. — Низкою непересічних пам’яток того періоду українського бароко в іконописі є «Великомучениця Варвара», «Святий Миколай», «Цар на троні». Починаючи з XVIIІ та до початку ХХ ст. законодавцем смаків іконопису виступає Києво-Печерська Лавра, і ці нові ідеї, техніка, стиль виконання прослідковуються в таких роботах, як «Благовіщення», «Успіня Богородиці», «Введення до храму» та ін. А завершує експозицію пара ікон «Архангели Михаїл та Гавриїл», в техніці яких уже простежується стилістика модерну. Українські іконописці, поєднавши у своїх роботах традиції західного класичного, барочного, модерного мистецтва разом із трансформацією народної творчості, зуміли не втратити своєї автентичності, неповторності, національного колориту. Слід зазначити, що виставка буде відкрита до 21 січня 2010 року. А щосуботи мистецтвознавці антикварного дому «Дукат» проводитимуть безкоштовні екскурсії для бажаючих доторкнутися до вічного.
