Напружені відносини між Україною й Росією, схоже, прямують до точки, з якої немає вороття. Між сторонами постійно йде обмін уколами, в результаті чого двосторонні взаємини лише погіршуються. Нещодавно депутати Держдуми звернулись до російського уряду з пропозицією розглянути можливість повернення Криму до складу РФ. Деякі російські парламентарії брали участь у мітингах у Феодосії, які дестабілізували ситуацію в регіоні. Українській владі доволі складно реагувати на подібні кроки (позначається, можливо, й відсутність нового уряду). Тому поки що офіційний Київ обмежився оголошенням персонами нон грата кількох російських політиків, зокрема Костянтина Затуліна й Володимира Жириновського. Росія, до речі, також скористалася аналогічною «зброєю», заборонивши в’їзд директору Інституту Євроатлантичного співробітництва Сергію Євтушенку. Учора до пресингу на Україну знову вдалася Державна Дума РФ. У зверненні до українського парламенту російські депутати «висловили серйозну стурбованість у зв’язку з офіційно заявленими Україною планами вступу до НАТО». Думці вважають, що цей крок Києва суперечитиме духу Договору про дружбу, співробітництво й партнерство між Україною та Росією. Більше того, в документі підкреслюється, що «вступ України до військового блоку призведе до вельми негативних наслідків для всього комплексу взаємовідносин між двома братськими народами». При цьому російські депутати не забули зазначити, що вони «підтверджують свою відданість принципам поваги суверенітету, територіальної цілісності України й всесторонньої взаємовигідної співпраці з нею».
У МЗС України не забарилися з реакцією. Перший заступник міністра закордонних справ Антон Бутейко висловив здивування у зв’язку зі зверненням російських депутатів. «Я винятково здивований таким рішенням російського парламенту, оскільки, на мою думку, немає підстав для прийняття такого рішення подібного змісту», — заявив дипломат. Він нагадав висловлювання президента Володимира Путіна про те, що Росія не розглядає НАТО як ворожу організацію. «Коли глава російської держави говорить, що НАТО не є загрозою безпеці, я не можу собі уявити, яким чином приєднання України до НАТО може перетворити цю організацію в загрозу російській безпеці», — підсумував він.
КОМЕНТАР
Анатолій ЗЛЕНКО, екс-міністр закордонних справ України:
— Я не бачу жодної новизни в реакції Думи на нашу політику щодо НАТО. Україна визначила свій стратегічний курс відповідною директивою на засіданні Ради національної безпеки й оборони ще 23 травня 2002 року. Українська влада лише реалізує поставлену мету. Мене здивувало посилання в зверненні російських депутатів на невідповідність курсу України на НАТО духу Великого договору. Але ж у підписаному 31 травня 1997 року Договорі про дружбу, співробітництво й партнерство немає жодних положень, які б застерігали Україну щодо вибору подальшого шляху свого розвитку або реалізації зовнішньополітичних пріоритетів. Я вважаю, що положення, закладені в Договорі про дружбу, співробітництво й партнерство, залишаться незмінними за умови будь-якого вибору України. Київ будуватиме свої відносини з Москвою на засадах добросусідства.
Російські депутати погрожують негативними наслідками для всього комплексу взаємодії між двома братерськими народами. У цьому питанні вважаю небажаним заходити надто далеко, прогнозувати якісь непередбачувані ситуації. Україна має виходити з необхідності проведення інтенсивних консультацій для доведення Росії нашої позиції й наших планів щодо подальшого співробітництва з НАТО. Можна сподіватися, що за рахунок саме такого характеру консультацій ми зможемо уникнути непередбачуваних наслідків, які закладені в зверненні Державної Думи.
Я не прихильник того, щоб удаватися до крайніх заходів. Мені не хотілося б, щоб відносини між нашими країнами розвивалися за правилом «око за око, зуб за зуб». Ми маємо завжди знаходити взаєморозуміння й не переводити відносини з РФ у конфронтаційне русло. Не всі можливості до кінця вичерпані, не треба доводити ситуацію до абсурду. Ми повинні виходити з необхідності взаємної поваги, побудови рівноправних відносин.
