ІДЕЯ ФІКС?
Реалізувати будівництво намагається Міністерство транспорту України. Безперечно, глибоководний судноплавний канал р. Дунай—Чорне море потрібен країні. За твердженнями фахівців міністерства, саме їхній, єдиний і безальтернативний варіант будівництва судноплавного каналу по гирлу Бистре є оптимальним з точки зору екологічного впливу на стан навколишнього середовища Кілійського гирла. Економічну доцільність будівництва вони обумовлюють такими міркуваннями.
Насамперед, для покращання показників обсягу переробки вантажів в українських портах Дунаю, які за останні роки значно впали, що призвело до повного або часткового припинення роботи судноремонтних заводів Ізмаїлу, Кілії та Вилкова. До того ж, щорічні валютні витрати України на забезпечення транзиту українського флоту по дельті Дунаю через Жулинський канал аналогічні необхідним експлуатаційним витратам на підтримання глибоководного судноплавного каналу. Також у міністерстві стверджують, що ефективна робота українського каналу Дунай—Чорне море сприятиме залученню до 100% вітчизняних та до 60% транзитних суднопотоків закордонних судновласників, які сьогодні користуються Суецьким каналом. Йдеться і про позитивний влив на продуктивну зайнятість населення регіону українського Придунав’я. І як головний «козир» — вартість будівництва: всього 33,07 млн. грн. Це, порівняно, дуже дешево.
Здавалося б, переконливо. Однак у справі існує кілька але, об які вищеназвані обґрунтування розбиваються, а отже, питання вимагає детальнішого і ширшого вивчення.
ХТО ПРОТИ
Згідно з проектом з постійного користування Дунайського біосферного заповідника треба вилучити 1649,6 га абсолютно заповідних земель, залишивши їх у складі резервату. Реалізація подібного проекту може завдати значної шкоди природним ресурсам дельти Дунаю та призвести до практичної втрати природного куточка і автоматичного виключення із світової мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Кілійське гирло — останнє природне гирло дельти Дунаю, де збереглася вільна течія та природне середовище, що відображають процеси природного розвитку дельти. Новий канал впливатиме на водний режим, в результаті чого загинуть найбільш цінні біотипи риб, комах та птахів. Зазначений транспортний шлях планується провести безпосередньо через зону суворої охорони (так зване ядро) Дунайського біосферного заповідника — найціннішу частину дельти Дунаю, що має надзвичайне значення для міграції водоплавних птахів, риби тощо і охороняється Рамсарською конвенцією.
Такими є доводи фахівців із Національної академії наук України, котрі піддали суворій критиці проект Міністерства транспорту. НАН України наполягає на тому, що й основні положення ЮНЕСКО, а також законодавчі акти України (Закон України «Про природно-заповідний фонд України» та «Про екологічну експертизу») не дають правових підстав для реалізації вищезгаданого проекту будівництва.
У різний час президент НАН України, академік Б.Патон звертався до Президента України Леоніда Кучми, прем’єр-міністра України А.Кінаха, міністра транспорту В.Пустовойтенка, міністра екології та природних ресурсів С.Курикіна, Голови Верховної Ради України В.Литвина, голови Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи І.Різака з проханням допомогти в об’єктивному вирішенні питання щодо збереження Дунайського біосферного заповідника ЮНЕСКО.
У своєму дорученні прем’єр-міністру України, міністру транспорту України та президенту НАН України Л.Кучма наголосив на опрацюванні альтернативних варіантів проектів вирішення проблеми, враховуючи чинне законодавство та суворо дотримуючись відповідних міжнародних зобов’язань. З метою більш ґрунтовного вивчення правових, екологічних, соціальних та економічних аспектів проекту розпорядженням НАН України було створено міжвідомчу комісію експертів, до складу якої увійшли провідні фахівці НАН України, Мінекоресурсів України, Одеської облдержадміністрації та автори проекту.
А на сполох б’ють не тільки науковці із НАН України. Провідні спеціалісти громадської екологічної ради при Держуправлінні Мінекології та природних ресурсів в Одеській області, представники проектних організацій області, науково-дослідних інститутів, громадськість Одещини надіслали телеграму на адресу «екологічного» комітету Верховної Ради України, в якій заявили про недопустимість навіть постановки питання будівництва каналу у заповідній зоні і також закликали розглянути альтернативні варіанти проектів.
ВИХІД...
Альтернативні варіанти будівництва глибоководного судноплавного шляху є і вимагають всебічного їх вивчення. Керівництво Дунайського біосферного резервату та неурядові організації, що займаються проблемами навколишнього середовища, підтримують саме один із альтернативних варіантів будівництва (Соломонове гирло — Жебріянська), який дозволить уникнути руйнування цінної території української частини дельти. І хоча цей проект є майже вдвічі дорожчим, він потребуватиме менше коштів для його подальшого утримання, на відміну від офіційно запропонованого, за яким забезпечення необхідної глибини каналу потребуватиме значних фінансових вкладів через величезний вміст намулу в Дунаї. До речі, більш як 160-річний досвід Румунії щодо пошуку найбільш ефективного судноплавного шляху в дельті Дунаю показав, що найкращим є шлях, який обминає дельту і виходить на її материкову частину.
Загалом, у міжнародній практиці є цивілізовані принципи розробки і реалізації великомасштабних господарських проектів. Для прикладу один із них: врахувавши фактор існування біосферного резервату Святий П’єр поблизу Монреаля (Канада), судноплавні компанії за власною ініціативою запровадили обмеження швидкості руху для річкового транспорту (маршрути проходять неподалік ядра заповідника) з метою зменшення негативного впливу хвиль, спричинених рухом суден. Подібний захід значною мірою сприяв украпленню іміджу цих судноплавних компаній, покращанню відносин із місцевим населенням та прибічниками захисту навколишнього середовища.
Очевидно, що ситуація вимагає публічного та прозорого обговорення відповідних альтернативних варіантів будівництва українського глибоководного судноплавного каналу, з яких незалежна комісія фахівців повинна вибрати оптимальний.
Саме такої позиції дотримується і голова Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Іван Різак. Він переконаний, що у варіанті, представленому Мінтранспорту, реалізація проекту неможлива, і свої пропозиції щодо найоптимальнішого варіанту будівництва повинні висловити фахівці із Міністерства екології, міжнародні громадські організації, представники ЮНЕСКО. Прийняття рішення не може обійтися без громадської експертизи. На думці, що варто шукати компроміси, а не загострювати протистояння, наголошував Іван Різак і під час своєї зустрічі із представниками наукової еліти, яка відбулася нещодавно у Києві.
Тільки після широкого обговорення проблеми, після врегулювання правових, економічних, соціальних, екологічних та міжнародних аспектів Кабінет Міністрів та Верховна Рада зможуть прийняти остаточне рішення щодо будівництва глибоководного судноплавного шляху. Питання це розглядатиметься на Дні уряду у вересні. Залишається сподіватися, що верх візьмуть об’єктивність, компроміс, здоровий глузд і, головне, не стільки сьогоднішня необхідність економічного зростання, скільки завтрашня можливість жити в нормальному природному середовищі.
ДОВIДКА
Рішенням ЮНЕСКО від 02.02.1999 р. заповiдник включено до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО, а також до складу міжнародного транскордонного румунсько-українського біосферного резервату ЮНЕСКО «Дельта Дунаю». Діяльність заповідника регулюється відповідними міжнародними документами ЮНЕСКО, і Україна взяла на себе зобов’язання забезпечувати їх виконання. Про це Президент України Леонід Кучма наголосив під час зустрічей із Генеральним директором ЮНЕСКО К.Мацуурою у вересні та грудні 2000 р.
