З великим смутком дізнався про відхід у Вічність людини світлого розуму, великої працелюбності і великого серця — Клари Пилипівни Гудзик. Я мав щастя розмовляти з нею кілька разів по телефону, коли вона працювала в редакції «Дня» і готувала до друку мої статті на релігійно-церковну тематику. Дуже важливою була її думка, оцінка написаного мною. Схвалення нею до друку для мене було великою радістю.
Взагалі, багаторічна науково-журналістська діяльність Клари Пилипівни та її безцінні, глибоко пізнавальні публікації у «Дні», книга — унікальне явище в сучасному інформаційному просторі України.
У жодному виданні для масового читача не можна було знайти такі високовартісні статті, роздуми про історію Церкви, її драматичні сторінки, про сьогоднішні проблеми, з якими вона стикається на зламі епох, про міжконфесійні стосунки і непросту ситуацію в українському православ’ї, — тільки у шанованому нами «Дні», статті, написані талановитим пером Клари Пилипівки. Її авторитет серед ієрархів, священнослужителів різних конфесій, науковців був незаперечним і цілком заслуженим. До її мудрого і переконливого слова прислухалися, над ним замислювалися, ним інтелектуально збагачувалися.
Кажуть, що незамінних людей немає. На мою думку, це не так. Коли у «Дні» все рідше почали з’являтися статті Клари Пилипівни, це стало дуже помітно.
Хоч газета і залишилася такою ж багатою тематично, з широким авторським активом, але все ж таки нелегко на такому високому рівні готувати публікації про церковне життя України і світу, як це робила незабутня Клара Пилипівна Гудзик. Її школа стане великим надбанням для молодих дослідників і публіцистів. Вічна і світла їй пам’ять!
заслужений діяч мистецтв України,
смт Чорнухи, Полтавська область
Шановна Ларисо Олексіївно!
Із великим душевним болем сприйняв сумну звістку про кончину Клари Гудзик. Це, безумовно, величезна втрата для газети «День», на сторінках якої розкрився блискучий публіцистичний талант цієї унікальної в усіх відношеннях Особи. Коли йдуть із життя такі гіганти, як Сергій Кримський, Клара Гудзик, непоправних втрат зазнає і наше неспокійне суспільство, яке потребує мудрого, зваженого слова.
Усе вражало в Кларі Гудзик (так важко писати про неї в минулому часі) — її енциклопедичні знання, оригінальність мислення, мистецтво логічно, переконливо розкривати дуже непрості проблеми. Уроком для всіх, хто пише, має слугувати її шанобливе, делікатне ставлення до читача. Вона нікого не кривдила, нікого не ображала, не шукала ворогів, не ділила на своїх і не своїх.
На щастя, сьогодні в газеті «День» сформувалася генерація молодих, талановитих журналістів, для яких не пройшли безслідно уроки Клари Гудзик і які, я сподіваюся, гідно продовжать її справу.
Родичам, близьким, колегам і всім, для кого слово Клари Гудзик залишиться назавжди в пам’яті серця!
З болем і глибокою скорботою ми сприйняли сумну звістку про відхід у вічність Клари Пилипівни.
Співчуваємо і важко переживаємо непоправну спільну для нас втрату дорогої нам людини.
Часто звертатимемося, читатимемо і перечитуватимемо «Апокрифи Клари Гудзик», «Україна Incognita», статті, які публікувалися в улюбленій газеті «День», дорожити і зберігати пам’ятними автографами в дарованих Кларою Пилипівною нашій родині книгах. З покоління в покоління передаватимемо, надіслане нею до одного з новорічних свят побажання: «...спокою душі та відчуття того, що в цьому житті все ж таки є щось незвичайне».
