Оонівські ініціативи Януковича
Президент України Віктор Янукович у своїй промові на пленарному засіданні 67-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН пояснив пріоритети української держави на міжнародній арені і виступив із низкою ініціатив. Зокрема, він нагадав, що забезпечення раннього запобігання конфліктам було одним із головних елементів першого членства України як незалежної держави в Раді Безпеки ООН у 2000 — 2001 роках. «І це завдання визначено одним із пріоритетів українського головування в Організації з безпеки та співробітництва в Європі 2013 року. Загалом під час нашого головування в ОБСЄ рішуче налаштовані докласти всіх зусиль для зміцнення безпеки в регіоні та демократичних інститутів її держав-учасниць. Ми також сприятимемо підвищенню ефективності ОБСЄ як регіональної організації за розділом 8 Статуту ООН», — підкреслив Янукович.
При цьому, додав він, ми робитимемо акцент на необхідності надання нового поштовху розв’язанню тривалих конфліктів на європейському просторі та реагування на нові виклики і загрози безпеці, зокрема енергетичні.
Торкаючись такої трагічної події, як напад 11 вересня цього року на консульство США в Лівії, Президент зазначив, що Україна рішуче засуджує будь-які акти насильства проти дипломатичних представництв і їхніх співробітників. За його словами, Україна вже протягом багатьох років залишається активною прихильницею зміцнення превентивної дипломатії в міжнародних відносинах за головної ролі ООН.
Керуючись саме таким підходом, — сказав Янукович, — Україна започаткувала в рамках Ради ООН з прав людини діалог на тему запобігання порушенням прав людини, зокрема ініціювавши відповідну тематичну резолюцію.
Ще одна ініціатива українського Президента стосується Договору про звичайні збройні сили в Європі. Як відомо, на Заході давно очікували почути думку України щодо цього питання. Тому слід очікувати позитивну реакцію на його слова, сказані з трибуни ООН, «що Україну як позаблокову державу не може не турбувати ерозія режиму Договору про звичайні збройні сили в Європі. Ми виходимо з того, що цей міжнародно-правовий документ є наріжним каменем стабільності на континенті, а тому держави-учасниці мають докласти всіх зусиль, щоб відновити його повноцінне й ефективне функціонування».
Янукович підкреслив, що саме тому в рамках свого головування в ОБСЄ Україна має намір приділити особливу увагу питанню виходу із кризи, яка виникла навколо цього договору. За його словами, мирне врегулювання та запобігання конфліктам стануть відправною точкою діяльності України в разі обрання до складу непостійних членів Ради Безпеки ООН на 2016 — 2017 роки.
Також хотілося б, щоб було почуте на Заході наполягання Президента на тому, що «гарантії безпеки для держав, які відмовилися від своїх ядерних арсеналів і пішли на інші стратегічні поступки, має бути відображено в юридично зобов’язуючих міжнародних документах».
Він ніколи не був їхнім президентом
У Нью-Йорку люблять говорити про Організацію Об’єднаних Націй, яка там знаходиться, таке: ООН — відоме місце, де лідери, які виступають проти свободи слова..., хочуть бути почутими.
Український президент — не виняток.
Під час свого візиту до ООН він прагнув бути почутим.
І побаченим.
Як-от під час фотографування з президентом Бараком Обамою і його дружиною Мішель.
Для цього В. Янукович навіть мусив стояти терпеливо в черзі. Дипломатичний протокол поклав на нього такий рівень смиренності, який Президент рідко показує громадянам власної країни. Останнім часом йому рідко випадає нагода постати перед керівником західної держави, і він скористався нею.
Як і нагодою вільно висловити свої думки про світ і його безпеку з трибуни ООН, в той час як удома контрольований його партією парламент мало не унеможливлює вільне висловлювання для решти українців через законопроект про наклеп.
Українська діаспора Америки це помітила і з’їхалася в Нью-Йорк на демонстрацію.
Не те що недавня атака на свободу слова була єдиним, що не подобається тутешнім українцям в теперішньому Президенті. Взагалі тепер уже дуже важко уявити собі, чим президент може сподобатися діаспорі.
Хіба що своєю відставкою.
Він не є тим, кого тутешнє українство бачить на чолі їхньої нації.
Він ніколи ним не був.
А це тому, що емігранти є особливим видом патріотів. Коли йдеться про любов до рідної землі, вони рідко погоджуються на щось інше, ніж красиву, перфектну картинку про землю, яка їх народила. Пам’ять про денні змагання й муки на тій землі з часом мутніє, і залишається лише імідж про садок вишневий коло хати, про добрих, працелюбних людей, які шанують одне одного і говорять їхньою мовою.
Це гарна картинка, навіть якщо вона лише в чиїйсь голові.
Їм чомусь здається, що Президент тій картинці не пасує. І жодні зусилля тутешніх українських амбасадорів задобрити їх та їх громадських лідерів ні до чого не призводять.
2005-го вони всі рішуче голосували проти цього Президента, прибували сюди в рекордній кількості, нью-йоркські копи мусили перекривати вулиці, щоб схвильовані, екзальтовані юкі могли проголосувати, якщо вже їм так кортіло.
Тепер же вони прибули до Нью-Йорка, щоби протестувати проти людини, за правління якої (вони вважають) їх Батьківщина стала ізольованішою, де злодійство стало організованим, де демократичні свободи попираються, де політичні переслідування повернуто. Протестувати проти людини, яка, на їх думку, викривляє картинку про рідну їм, чудову, хоч і бідну, країну.
Прибули вони сюди також, щоб засвідчити ще одну річ.
Те, що сім років тому вони були праві.
