Європейський парламент на пленарному засіданні простою більшістю підтримав об’єднану резолюцію щодо України. Її текст було погоджено ще 25 жовтня. Голосування відбулося без обговорення, були лише короткі виступи за мотивами.
Документ охоплює широкий діапазон двосторонніх відносин: зі стратегічного рівня — визнання українських прагнень набути членство в Європейському Союзі — до рекомендацій про розслідування можливих помилок під час ухвалення на рівні уряду в спеціальних парламентських комісіях. «(Європарламент. — Авт.) уважає, що поглиблення відносин між Україною та ЄС і європейська перспектива України має велике значення для обох сторін, (Європарламент. — Авт.) визнає українські прагнення відповідно до ст. 49 Договору про ЄС за умови виконання всіх критеріїв, ураховуючи принципи демократії, повагу до прав людини, фундаментальні свободи і верховенство права». Водночас Європарламент вітає угоду, яку було досягнуто з усебічної та всеосяжної зони вільної торгівлі і «розглядає цю домовленість як надійну підставу для можливого завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію з Україною».
Уже саме попереднє обговорення резолюції показало рідкісну одностайність європарламентарів щодо справ Тимошенко й Луценка. Характерно, що своє обурення використанням судів у політичних цілях висловлювали і депутати Групи народних партій, традиційно дружньої до української опозиції, і члени Прогресивного альянсу соціалістів і демократів, які підписали меморандум про співпрацю з Партією регіонів. Те, що ці фракції й групи мають спільні погляди, мусить насторожити українську владу.
«(Європарламент. — Авт.) сильно шкодує, що вирок колишньому прем’єр-міністрові Юлії Тимошенко є порушенням прав людини та зловживанням судовою системою, щоб загамувати провідного опозиційного політика; підкреслює, що закон, який було вибірково застосовано проти Тимошенко, належить до радянського періоду, і він передбачає кримінальне переслідування за політичні ухвали; водночас статті 364 і 365, які наразі перебувають на розгляді у Верховній Раді, не відповідають європейським стандартам і стандартам ООН». Також у документі висловлено «відверту стурбованість щодо затримання колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка та інших подібних випадків без виголошення вироку судом». «Якщо питання засудження Юлії Тимошенко не буде розв’язане, це поставить під загрозу укладення Договору про асоціацію (України з ЄС. — Авт.) і її ратифікацію, відштовхуючи країну ще далі від реалізації її європейської перспективи; (Європарламент. — Авт.) висловлює свою стурбованість з приводу певних ознак обмеження демократичних свобод, а також можливої практики використання державних установ для партійних цілей і політичної помсти», — наголошено в резолюції.
Європарламент «рішуче підтримує» рекомендації, викладені у висновку Венеціанської комісії щодо проекту закону про вибори ВР і вважає за потрібне, щоб ці рекомендації було ухвалено й реалізовано в повному обсязі, що також передбачає участь опозиції і громадянського суспільства (у виборчому процесі. — Авт.). «(Європарламент. — Авт.) закликає всі політичні сили в Україні провести справедливу й прозору дискусію щодо ухвалення політичних рішень, наполягаючи на тому, що розслідування можливих прорахунків у процесі ухвалення політичних рішень має здійснювати парламентська слідча комісія».
Водночас у резолюції Європейський парламент рекомендує Європейській комісії провести зустріч із Президентом України Віктором Януковичем до саміту Україна — ЄС для «відновлення конструктивного діалогу».
Цю резолюцію треба розглядати як останній шанс для української влади зробити реальні кроки до європейської інтеграції. При цьому потрібно чітко розуміти, що, по-перше, згаяні можливості рідко вдається реалізувати в майбутньому. По-друге, на російському напрямі все виглядає зовсім не таким блакитним і рожевим, як наш прем’єр Азаров намагається представити. Йому довелося визнати, що наразі угоди щодо газу так і не вдалося досягти, і це зайвий раз свідчить, що тульських пряників від Москви, навіть підписавши чергове приєднання, очікувати не випадає. Ба більше, тон розмови Білокам’яна весь час підвищуватиме, а нашим урядовцям доведеться все це вислуховувати з покірливим виглядом, випрошуючи чергові подачки. Ще одним попередженням Києву є повідомлення про те, що російська компанія «Лукойл» збирається продавати Одеський НПЗ. І це при тому, що в його реконструкцію й модернізацію було вкладено сотні мільйонів доларів. Ураховуючи тісний зв’язок газу та нафти з російською політикою, легко припустити, що це черговий важіль тиску на українську владу. У Москві інтереси «Лукойлу» вважають цілком державними і на захист компанії там зусиль не пошкодують. Абсолютно очевидно, що Росія хоче скористатися скрутою Києва й вичавити зі становища, яке склалося, максимум можливого для виконання плану Путіна зі створення Євразійського союзу.
Усе це дуже схоже на політичну ізоляцію, в яку вельми майстерно заганяє країну наша влада через свою маніакальну затятість у проведенні політичних процесів. Але все це Україна вже проходила після справи Гонгадзе та плівок Мельниченка. Якщо наш Президент не пам’ятає, то йому треба нагадати про горезвісне розсаджування учасників зустрічі у верхах за французькою абеткою. Тоді лідери провідних країн Європи не хотіли сидіти поруч із президентом Кучмою і довелося вдатися до такого принизливого для України заходу, порушивши дипломатичний протокол. Тепер це відбувається з білоруським бацькою Олександром Лукашенком. Здається, що й наш Президент може опинитися в аналогічній ситуації.
Європа обурена не лише справами Тимошенко й Луценка. Вона підозрює українську владу в лукавстві. Наш Президент обіцяв під час своїх виступів і зустрічей із главами європейських держав, політиками та європарламентарями розв’язати проблему Тимошенко, називав вирок «прикрим випадком», а потім як справжній хазяїн свого слова дав його і, не змигнувши оком, забрав назад. Це не лише не по-європейськи, а й не по-донецьки. Узяті на себе зобов’язання треба виконувати. Інакше виникає враження, що «Донбас гоніт порожняк».
Двері до Європи для Києва не зачинено, але прохід звужується. Про це в черговий раз свідчить резолюція Європарламенту. Щоб вони не зачинилися на радість Москві і на горе Україні.
КОМЕНТАРІ
Марек СІВЕЦЬ, депутат Європарламенту:
— Атмосфера під час голосування була вкрай важкою, тому що ми мали багато принципових суперечностей. Більшість членів Європарламенту засуджують те, яким шляхом відбувався суд над Тимошенко. Ми багато разів зверталися до своїх українських партнерів, щоб вони переглянули підгрунтя цієї справи. Ця резолюція не дуже добра для відносин між Україною та ЄС через низький рівень правової системи та, відповідно, верховенства права в Україні. Але вона не зачинила двері перед завершенням переговорів щодо підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Тому, на мій погляд, дуже важливо продовжувати ці контакти. Я не знаю всіх аспектів української політики, та гадаю, що критика, яка міститься в резолюції, є справедливою.
Тарас ЧОРНОВІЛ, народний депутат України, перший заступник голови комітету Верховної Ради України в закордонних справах:
— Ця резолюція в принципі стосується України, але вона звернена до виконавчих структур Євросоюзу. Я сказав би так: її написано дуже дипломатичною мовою. Очікували, що мова резолюції буде дещо жорсткішою. Але раптом офіційні партнери Партії регіонів, соціал-демократи, погодилися підтримати її, якщо вона не матиме особливо негативного характеру, особливо остракізму. Наскільки мені відомо, відбулося певне пом’якшення текстування. Там було віддзеркалено цілу низку речей, як негативних, так і позитивних. Позитив — Віктора Януковича все ж таки хочуть бачити в Брюсселі, з ним хочуть провести переговори. Хоч я не певен, що Янукович захоче їхати до Брюсселя, коли йому там казатимуть неприємні речі. Він хоче чути лише приємні речі: гарно виступити, почути оплески, підписати угоду...
Негатив для української влади — це те, що багато разів згадують Юлію Тимошенко і в одній статті — Юрія Луценка. І їхні справи досить чітко прив’язані до європерспектив України. Це один момент.
Другий момент: ця резолюція не поставила жодного концептуального питання щодо того, що відбувається в Україні: у нас зовсім немає судової влади, по суті її знищено. Ця резолюція вийшла максимально персоніфікованою. Все крутиться навколо Тимошенко і Луценка.
Чи впливають усі ці резолюції на Януковича? По-перше, я не впевнений, що він їх читає. Йому дають якісь дайджести, якісь коментарі. Чи він читав сам текст — я не знаю. Насправді, ніхто не знає, що взагалі збирається робити Янукович. Я розумію, що він не хоче до Росії. Путін його зневажає. Але він вирішив гратися з Євросоюзом у досить дивну гру — шантаж Росією. Мовляв, забудьте про справу Тимошенко і напишіть нам стовідсоткову гарантію членства, незважаючи на те, що ми витворяємо. Європа, звичайно, на такі поступки ніколи не піде. Фактично Янукович закриває тему Євросоюзу.
Володимир ФЕСЕНКО, політолог, директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:
— Коли йдеться про те, щоб оцінити, чи це найжорсткіша чи не найжорсткіша резолюція Європарламенту, то, звичайно ж, ідеться про суто суб’єктивні оцінки. Мабуть, кожен із представників української політики, ба більше — з числа людей з різними поглядами на перспективи й потреби європейської інтеграції України кожен бачитиме своє. І оцінки будуть різними. Зрозуміло, що представники опозиції, політичної сили Тимошенко, наголошуватимуть, що це найжорсткіша резолюція. Вони робитимуть акцент на її критичній стороні. Ну, а для прихильників європейської інтеграції України більше важитиме інше — те, що, незважаючи на різні оцінки і дискусію навколо справ Юлії Тимошенко, Євросоюз не закриває перед нами дверей на шляху України до Європи, переговорний процес щодо нової угоди про Асоціацію зони вільної торгівлі між Україно та ЄС триває. І те, що в цій резолюції, судячи з усього, буде заклик продовжити переговори, в тому числі на вищому рівні, вкотре підтверджує це.
