Двері НАТО завжди були відкритими для України, запевнив учора генеральний секретар Альянсу Яап де Хооп Схеффер після засідання комiсiї Україна—НАТО. Учора ж він мав зустріч із Президентом Віктором Ющенком. Сьогодні постійні представники країн-членів Альянсу відбудуть до регіонів, аби пояснити українцям, що таке НАТО. Чи став візит керівництва Альянсу до Києва переломним? Наскільки обґрунтованими можна вважати очікування України приєднатися до НАТО в 2008 році?
РЕЗУЛЬТАТИВНИЙ ВІЗИТ. ДЕ РЕЗУЛЬТАТ?
«Ми повинні сконцентруватися на процесі, а не прив'язуватися до якихось конкретних графіків, календарів, місяців, років. Із цього приводу нічого конкретного сказати не можу», — сказав генсек, відповідаючи на запитання про можливість вступу України до НАТО в 2008 році. Головне — що в України є бажання проводити відповідні реформи, вважає Схеффер. На іншу відповідь можна було й не сподіватися. Утім, чи виправдав очікування Києва візит керівництва Альянсу? І так, і ні одночасно. Обидві сторони наголошували, що нинішні переговори відбуваються в умовах абсолютної довіри. «Раніше була недовіра і невдоволення. Сьогодні атмосфера змінилася на ентузіазм», — переповів учора враження одного натівського посла міністр закордонних справ України Борис Тарасюк. «Ви абсолютно праві», — підтвердив генсек Схеффер. Але це досягнення далеко не вчорашнього дня. Україна отримала прихильне ставлення західних партнерів фактично автоматично після помаранчевої революції. І нинішній приязний клімат на консультаціях — ніщо інше, як використання кредиту, отриманого українським керівництвом рік тому. На сьогодні чи не єдиним здобутком післяреволюційного періоду у відносинах України і НАТО є перехід до співпраці в рамках Інтенсифікованого діалогу (формат контактів із НАТО на шляху приєднання країни до цієї організації).
Однак цей рівень відносин є доволі низьким iз огляду на сподівання більшості українських експертів (і багатьох вітчизняних дипломатів) приєднатися до НАТО в 2008 році. За ті три роки, що залишилися, Україна повинна спочатку приєднатися до Плану дій щодо членства (у разі позитивного виконання цього документа держава стає членом Альянсу), потім провести переговори про приєднання, потім дочекатися ратифікації парламентами 26 держав-учасниць НАТО протоколу про вступ України... І за цей же доволі короткий відрізок часу Київ повинен пройти, напевно, найскладніше випробування — референдум, на який буде винесено питання про членство в Альянсі. Насправді нормативні акти НАТО не передбачають проведення жодних плебісцитів для того, аби держава могла приєднатися до організації. Представники Альянсу постійно відстежують розвиток України, а відповідно вони цілком поінформовані стосовно симпатій і антипатій українських громадян. Для українського керівництва референдум — схоже, своєрідна перестраховка в дискусіях iз внутрішньополітичними опонентами: мовляв, бачите, 60% висловилося за приєднання, тому ми повинні втілити їхню волю... Звісно, 60% — поки що це мрія, реалізація якої вимагатиме титанічних зусиль, пов'язаних із проведеннях масштабної інформаційної роботи. Досі ця робота не пішла далі обговорення необхідності такої роботи... (Детальніше на цю тему читайте матеріал на 3-й шпальті).
Згідно з різноманітними опитуваннями, вступ України до НАТО в середньому підтримує 20—25%. Директор Фонду «Демократичні ініціативи» Ілько Кучерів цими днями взагалі повідомив, що «достатньо поінформовані щодо розвитку НАТО лише 7%». Це при тому, що Україна стала особливим партнером НАТО ще в 1997 році, у 2002 році Київ прийняв рішення про вступ до Альянсу... За вікном — завершення 2005 року, а рівень підтримки населення натівського руху України якщо й змінювався, то лише в мінусовому напрямку. Особливо це було помітно під час останніх президентських виборів. Існує великий ризик, що час і далі марнуватиметься, позаяк невдовзі нові політичні перегони — цього разу парламентські. І карта НАТО розігруватиметься ще більш активно, ніж було досі. Частина політичних сил України вже почала опускатися до рівня риторики часів «холодної війни». На з'їздах окремих партій (і, хоч як це дивно, не лише КПУ) антизахідний популізм почав знову набирати обертів. Партії ж, які підтримують приєднання до Альянсу, (в тому числі і правлячий Народний союз «Наша Україна»), схоже, не готові відверто дискутувати зі своїми опонентами щодо переваг євроатлантичної інтеграції. Як результат — НАТО вкотре може стати жертвою внутрішньополітичних розборок. Що буде тоді з планами приєднатися до НАТО через три роки?
НАТО ДОВІРЯЄ, АЛЕ ПЕРЕВІРЯЄ
Дипломати західних країн в розмові з «Днем», переповідаючи бесіди з українськими колегами, визнають, що українські політики поки що не готові відверто говорити про Альянс з населенням. Однак, за словами цих дипломатів, український істеблішмент обіцяє всерйоз зайнятися інтеграцією до НАТО після виборів. У брюссельській штаб-квартирі, вочевидь, вірять цьому. Але все ще діють за принципом: довіряй, але перевіряй... Саме тому, напевно, Україна поки що не отримала згоди від Альянсу на приєднання до Плану дій щодо членства.
За старою традицією Яап де Хооп Схеффер учора наголосив, що важливою віхою на шляху інтеграції України до НАТО стане проведення вільних і демократичних парламентських виборів у березні 2006 року. Це зовсім не означає, що натівські держави сумніваються в демократичній спрямованості нашої держави. Натівські країни більше непокоїть інше питання — чи зміниться зовнішня політика Києва після виборів. Уявіть собі ситуацію: Україна сьогодні приєднується до Плану дій щодо членства, через півроку до влади приходять нові політичні сили і заявляють про зміну стратегічних цілей держави, у тому числі і в сфері безпеки. НАТО виявиться, м'яко кажучи, в безглуздій ситуації. Звісно, Альянсу не звикати до різних поворотів політичних настроїв в країнах-кандидатах. Приміром, під час референдуму в Словаччині населення кілька років тому висловилося проти вступу до Альянсу, однак повторний плебісцит показав позитивний результат переконань громадян. Цілком можливо, що в НАТО побоюються наступити на ті ж граблі, враховуючи дотеперішню «послідовність» України в зовнішній політиці (ЄС чи ЄЕП, у СОТ самим чи синхронно з Росією, у НАТО чи без нього, аверс чи реверс Одеса—Броди)...
НАТО обіцяє допомагати Україні. Яап де Хооп Схеффер вкотре наголосив, що «двері НАТО були, є і будуть відкритими. Оскільки НАТО є організацією, яка базується на практичних результатах, необхідно проводити реформи в Україні, а НАТО допомагатиме. Практичні справи говорять більше, ніж слова». Генсек також вважає, що треба пояснювати громадянам України, що таке НАТО. За його словами, з цією метою посли Північноатлантичної ради відвідають сьогодні регіони країни — Донецьк, Одесу і Харків, аби розповісти, які переваги матиме Україна після приєднання до Альянсу.
