Причому не лише футбольних. Думаю, абсолютно байдуже, про що він пише. Його ерудиція, освіченість не тільки за папірцем, (хоча він закінчив факультет журналістики Ленінградського університету), а за сумою тих знань, якими він володіє, цілком дозволяють йому виступати в будь-якій сфері діяльності. Проте, як і журналістика, футбол — це давня й невиліковна пристрасть Валерія Ісайовича.
Його статті завжди були подією, привертали увагу всієї читаючої публіки, а видання, в якому працював Мирський, різко збільшувало тираж. Та от біда, незлагідний і непоступливий характер не дозволяв йому довго затримуватися на одному місці. Що вдієш, таких не вельми полюбляють нині, а в роки застою й поготів. Останнім дітищем Валерія Мирського стала газета «Команда», де він був першим редактором. Та роки анітрішки не змінили Маестро і, попрацювавши там декілька місяців, він із гордо піднятою головою залишив це видання.
Тепер Валерій Ісайович — футбольний функціонер, відповідальний секретар Професійної футбольної ліги. Роботи в нього сила силенна, і дуже рідко з’являються його статті. Звісно, це не може не засмучувати, зате у футбольному господарстві у нас усе гаразд. Талант — на будь-якому місці талант.
Мені поталанило і працювати з Валерієм Ісайовичем, і разом бенкетувати. Багато чув про те, що в нього важкий характер. Не можу цього підтвердити. Особисто я завжди діставав справжню насолоду від спілкування з ним, від його іскрометного гумору, глибокої внутрішньої інтелігентності. І слово честі, не віриться, що цьому молодому чоловікові сьогодні виповнюється 60!
№243 18.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
