Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Двигун для реформ

Україна отримає кредит МВФ. Що далі?
16 листопада, 2010 - 00:00

Усі розмови, плітки, прогнози та запевнення в тому, що уряду Миколи Азарова недовго ряст топтати, найближчим часом можуть бути забуті, а їхнім присоромленим авторам доведеться робити кар’єру на іншому терені. Фактично врятував український уряд і його лідера Міжнародний валютний фонд. Його чергова місія під керівництвом Таноса Арванітіса, до завдання якої входив перегляд ухваленої в липні цього року програми співпраці за кредитом stand-by, вже фактично схвалила роботу Азарова з товаришами над реалізацією спільного з МВФ меморандуму.

«Поки дискусії йдуть добре», — сказав журналістам голова представництва МВФ в Україні Макс Альєр. Кабмін і МВФ досить оперативно погодили головні показники економічного розвитку, бюджетну політику, а також критерії ефективності, структурні й цільові маяки програми на 2011 рік. Як повідомив Альєр, МВФ у цілому підтримує модернізацію податкової системи, що проводиться в Україні, але ратує за підвищення ефективності державних витрат і їх скорочення, без чого не буде реальним зниження податкового навантаження на економіку. Словом, гроші МВФ (вони мають надійти в грудні) вже практично в кишені Азарова, пардон, у держбюджеті країни.

«Переговори були плідними в усіх інстанціях: і в Національному банку, і в Міністерстві фінансів», — задоволений прем’єр. Але його «гнучкий» віце-прем’єр Сергій Тігіпко (його прізвище голова держкомітету з підприємництва Михайло Бродський не без наміру пише в своєму блозі через «б») не квапиться радувати співвітчизників. За його словами, найближчим часом Україну чекають реформи, зокрема, пенсійна, які не можна назвати популярними. «Якщо ми цього не зробимо, в країни немає майбутнього», — говорить віце-прем’єр, не пояснюючи, йдеться про підвищення пенсійного віку для жінок чи про якісь ще, поки що «таємні», реформаторські наміри уряду, в якого тепер, до наступних виборів, руки для таких справ розв’язані...

Але це лише на перший погляд. Насправді пута з них ще повністю не зняті. На цю обставину, в принципі, не без підстав, звернула увагу головного рушія українських реформ, яким виступає МВФ, лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко. Під час зустрічі з Арванітісом вона попросила МВФ перед виділенням ще одного кредиту Україні звернути увагу на ризики, пов’язані з рішенням Стокгольмського арбітражу щодо відомої компанії «РосУкрЕнерго» (заяву аналогічного, «патріотичного», змісту глава БЮТ робила й перед отриманням Україною першого траншу). «Я вважаю, що для продовження співпраці з Україною, яка дійсно Україні необхідна, — зазначає Тимошенко, — треба дуже ретельно розібратися з тією операцією й зробити висновки щодо того, як ці гроші використовуватимуться країною». Іншими словами, Тимошенко натякає, що Україна може скористатися траншем МВФ для того, щоб виконати рішення суду й компенсувати РУЕ 12 мільярдів кубометрів газу, незаконно, на думку суду, експропрійованих її урядом.

Припустимо, тоді його хвилювала ситуація в Україні. А за кого Тимошенко «вболіває» сьогодні? «Я знаю, як важко кожній країні виділяти спеціальні фінансові ресурси для Міжнародного валютного фонду, — робить хитромудрий хід екс-прем’єр. — Ті гроші забираються у платників податків кожної країни-донора, і коли ці гроші потім потрапляють до України й можуть бути використані для оплати недостатньо прозорої операції з «РосУкрЕнерго», це буде несправедливо не лише по відношенню до України, а й щодо всіх країн-донорів Міжнародного валютного фонду». Тимошенко також «стукає» МВФ про важкий фінансовий стан «Нафтогазу», як виглядає, повністю забуваючи, що в цьому є і її чимала провина: «Ця проблема пов’язана з балансом НАК «Нафтогаз», з можливим банкрутством цієї компанії і, як наслідок, з нестабільністю виконання функцій, які здійснює компанія щодо транспортування російського газу до Європейського Союзу».

Влаштовуючи явно передчасні похорони «Нафтогазу», непримиренний опозиціонер, схоже, робить заявку й на відспівування власної країни, оскільки без співпраці з МВФ Україні сьогодні, дійсно, не вижити. Так вважає багато експертів. Сконструйований ними посил виходить з того, що країна дедалі більше живе в борг. А її банківська система практично не кредитує реальну економіку... через те, що держава, випускаючи свої облігації, успішно конкурує на цьому ринку з підприємствами, не здатними обслуговувати дорогі кредити. З другого боку, держава, продавши ОВДП, направляє ці кошти на покриття бюджетних дірок, отже, на проїдання. (А ось голова правління «Укрсоцбанку» Борис Тимонькін справедливо зауважив, що чиєсь «проїдання» — це одночасно чиїсь доходи, а отже, й доходи бюджету також.) Хоч би як там було, а держборг України вже перевищив 40% ВВП і, всього лише за рік збільшившись на 83 мільярди гривень, становить зараз 400 мільярдів. Дефіцит держбюджету, на покриття якого й використовується цей борг, за 10 місяців досяг, за словами екс-міністра фінансів Віктора Пинзеника, 71 мільярда гривень. Такої суми історія України ще не знала. Але чи винен у цьому інструмент — метод державних запозичень за допомогою облігацій? Звісно, екс-міністр дає на це запитання негативну відповідь. Але він згоден з тим, що банківський сектор України є сьогодні своєрідним зачарованим колом, яке необхідно розірвати. Пинзеник упевнений, що починати слід з істотного скорочення дефіциту бюджету. Чи реально це зробити? Віктор Михайлович вважає, що без істотного нарощування іноземних інвестицій це завдання нездійсненне.

Виконавчий директор НБУ з економічних питань Ігор Шумило також за поступове скорочення бюджетного дефіциту. Але при цьому він пояснює, що в усьому світі за фінансовою кризою йде фіскальна, коли бюджетні надходження відстають від темпів відновлення економічного зростання. Проте, за його словами, в третьому кварталі в Україні вперше після чотирьох кварталів падіння спостерігалося зростання доходів бюджету, яке випереджає економічне зростання. Шумило також повідомив, що сукупні валютні надходження до України в листопаді перевищили загальний відтік з країни на 500 мільйонів дол. Із цього член правління НБУ робить висновок, що в країні «є всі умови для стійкості...» Він також послався на те, що експерти міжнародних фінансових організацій згодні з тим, що фінансові ризики для України зменшилися. Крім того, зниження ризиків щодо ОВДП, за словами чиновника, при збереженні високої прибутковості, зробило ці папери привабливішим інструментом для інвесторів з-за кордону, які вже цікавляться портфелем ОВДП, що перебуває в розпорядженні НБУ. Шумило не боїться масового відходу інвесторів з українського ринку, що могло б дестабілізувати економіку. На його думку, такої нелогічної поведінки не варто чекати, оскільки інвестор бачить, що в країні зміцнюється політична стабільність, а економічна політика отримала підтримку МВФ. До того ж наступного року можливе посилення гривні, що зробить вклади в ОВДП ще привабливішими.

Дещо інші думки висловлює реальний сектор української економіки. Тут вважають, що держава повинна зосередитися на підтримці вітчизняного експорту. Це, зокрема, означає вільний доступ до середньо- й довгострокового кредитування підприємств-експортерів, своєчасне відшкодування податку на додану вартість, страхування ризиків експортно-імпортних операцій, розробку програм імпортозаміщення, а також сприятливіші умови для участі виробників у тендерах з постачання продукції на зовнішні ринки.

Але повернімося до співпраці України з МВФ. Незважаючи на те, що вона розвивається цілком успішно, в країні лунають заклики до обережності. Наприклад, голова правління банку «Форум» Ярослав Колесник робить з цієї ситуації нетрадиційні висновки: «Гадаю, що, дійсно, сьогодні МВФ зацікавлений дати нам кредит, і, безумовно, є інтерес, тому що як країна Україна є в певній залежності, і вона стає певною мірою керованою». Більше того, Колесник упевнений, що Україна легко може знайти альтернативу МВФ. «Україна повинна позичати в населення й відповідати перед населенням, — пропонує банкір, — нехай би громадяни отримували відсотки, а ми за кошти населення розвивали б економіку України». Думка цілком логічна. Кому, якщо не самим українцям, розривати зачароване коло, що утворилося довкола вітчизняної економіки. Питання в довірі населення до влади. Щойно вона з’явиться, МВФ можна буде «відмовити».

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: