Днями на сайті Верховної Ради був оприлюднений законопроект про внесення змін до Закону «Про вибори народних депутатів України», автором якого є депутат від БЮТ Михайло Поживанов. Парламентарій пропонує збільшити прохідний бар’єр до ВР з існуючих нині трьох до семи відсотків. Варто зазначити, що збільшення прохідного бар’єра було одним із політичних зобов’язань нинішньої коаліції, однак спочатку бар’єр планувалося підвищити до п’яти відсотків, що, на переконання експертів, є адекватним нинішнім українським політичним реаліям.
Показово, що пропозицію пана Поживанова критикують не тільки сусіди з коаліційного цеху з НУ-НС, які вважають підвищення бар’єра дискримінацією, але й лідер блоку свого імені, прем’єр Юлія Тимошенко. Зокрема, голова уряду на вечірньому позачерговому засіданні Кабінету Міністрів у четвер заявила: «БЮТ не планує голосувати за підвищення бар’єру. Це негативно відіб’ється на розвитку політичних сил». Однак, як то кажуть, немає диму без вогню. Тим більше, що автор «бар’єрного» закону розраховує на підтримку під час голосування найчисельнішої парламентської фракції — Партії регіонів. Депутати з «синьо-білої» команди свою загальнофракційну позицію щодо цього питання ще не сформували, хоча в кулуарах Ради, в режимі «off the records», кивають у бік Росії, де, як відомо, прохідний бар’єр становить сім відсотків.
Наскільки реальна двопартійна система в сучасній Україні, і що криється за ініціативами підвищити прохідний парламентський бар’єр: бажання політичних «монстрів» узяти на себе всю повноту відповідальності за політичні, економічні процеси, що відбуваються, або все-таки прагнення монополізувати парламент, політику, владу й країну загалом? Своєю думкою щодо цього поділився з «Днем» відомий політолог, керівник соціологічної служби «Український барометр» Віктор НЕБОЖЕНКО.
— Вікторе Сергійовичу, наскільки сьогодні реальним є впровадження в життя проекту «двопартійна система»?
— Це дуже реально й дуже небезпечно для країни. Якщо станеться розділення України за двопартійною ознакою, то, відповідно, потім вони поділять між собою і ЗМІ, і власність, і інтелектуалів тощо. Це — перше. Друге. Тенденція двопартійності фактично заморожує не тільки всі партійні, але й конституційні процеси. Тобто їм не потрібні ніякі Основні Закони і взагалі — живі Конституції, їм не потрібні політичні конкуренти. Словом, вельми і вельми погано для України, якщо буде піднятий досить високо прохідний бар’єр. Нові сили не зможуть пройти в парламент. Підкреслюю, саме сили, а не окремі політики зі своїми грошима чи молодь, чий цинізм перевершує старших у десятки разів.
— Тобто двопартійність в українських реаліях — це монополія політики, монополія влади, монополія країни?
— Так, і це дуже небезпечно. Інша річ, що ті, хто зараз персонально намагається рухати країну до двопартійності, не розуміють, що самі й постраждають від цього, бо збільшення прохідного бар’єра різко збільшує політичну владу лідера над партійним апаратом. Тому ті, хто сьогодні так легко голосуватимуть «за» збільшення бар’єра, завтра — на наступних виборах, можуть виявитися заручниками партійних босів, які можуть і не включити їх до передвиборчого списку. Ось у чому річ. Це — суто українська біда й ми вже не раз бачили, як депутати самі себе топили.
— Діючий тривідсотковий прохідний бар’єр — оптимальний для нинішніх політичних українських реалій?
— Тривідсотковий бар’єр — історично адекватний сьогоднішньому політичному розвитку України та партійної структури. Якщо бар’єр становитиме п’ять або сім відсотків — це диктатура, де змінюватимуть одна одну дві партійні групи або два диктатори. І це, очевидно, називатиметься демократією по-українськи. І приклад США тут ніякої ролі не грає, бо в Америці двопартійність склалася історично, а не тому, що вони так захотіли. Крім того, в США існує безліч суспільних способів тиску на ту чи іншу партію (профспілки, вільні ЗМІ, суд, що сильніший за будь-яку партію тощо). Тому там є компенсація, а в нас же нічого подібного немає. Ви уявляєте собі, якщо судова система України буде поділена між двома партіями? Це ж буде катастрофа!
— А як, у тому числі й суспільство, може спорудити шлагбаум на шляху до двопартійності?
— Запобігти цьому практично неможливо, оскільки це частина політичної боротьби. Цей процес буде призупинений тільки в тому випадку, якщо сьогоднішні провідні політичні сили зуміють побачити в цьому загрозу своєму політичному майбутньому, тобто, якщо Партія регіонів і БЮТ зрозуміють, що довго 30% електорату вони не втримають. А вони не втримають, бо це ж партії перехідного типу, які з’явилися тому, що необхідно було ділити політичну спадщину Кучми.
Ви уявляєте, що буде з БЮТ, якщо завтра Тимошенко кине все й поїде в якусь офшорну зону? Від цієї політичної сили нічого не залишиться, навіть якщо всі бютівці, в тому числі й лисий Турчинов, заплетуть волосся у відому партійну зачіску. БЮТ тільки на Тимошенко й тримається, ось у чому річ. Партія регіонів «вагітна» серйозними розколами. «Наша Україна» повільно стагнаціює.
— Який на сьогодні середньоєвропейський прохідний бар’єр?
— Від трьох до п’яти відсотків. Вище бар’єр, як правило, історично складається там, де партія знає, що зможе втримати два виборчі цикли. А просто так узяти одного разу 30% і на основі цього під себе переробити правила виборчої гри і критерії виборів? Навіть партіям, скажімо так, тривалого користування (Мексиканська революційна партія, що перебуває у владі майже 52 роки, одна з правих японських партій трималася 30 років при владі) не спадало на думку підіймати прохідний бар’єр до свого рівня.
— Ваш прогноз: чи вистачить усвідомлення небезпеки двопартійної системи в її нинішніх прихильників або все ж двопартійності бути в Україні?
— Гадаю, апелювати до розуму наших лідерів не доводиться, тому не треба себе обманювати, і я це кажу без будь-якої іронії. Я не можу навести приклад, який би свідчив про глибоку раціональність поведінки наших політиків. Інше питання, що логіка політичної боротьби може їм не дозволити це зробити. Якщо вони бачитимуть, що Ющенко досить слабкий, тоді вони можуть вирішувати питання про розділення шкури невбитого ведмедя вже сьогодні. А якщо Ющенко буде досить сильним, то провести двопартійність буде дуже важко.
