Британський аналітик Джеймс Шерр завжди давав точні оцінки розвитку політичної ситуації в Україні й майже ніколи не помилявся у своїх прогнозах. Чим відрізняються нинішні вибори від парламентських виборів 2006 року? Які сценарії можуть розгортатися в Україні після виборів і які наслідки можуть мати можливі фальсифікації виборів для відносин України як із Заходом, так і з Росією? Про це — «Дню» в ексклюзивному інтерв’ю експерта Передової групи наукових досліджень і аналізу, Велика Британія.
— У березні 2006 року Партія регіонів цілком правильно мала впевненість, що більша частина партії «Наша Україна» була відкрита для створення з нею коаліції. Відтак, регіонали не придавала великого значення точності результатів виборів. Бо вони були переконані, що буде створена широка коаліція, яка дасть їм ефективні повноваження. Це означало, що в Партії регіонів не було ніяких стимулів фальсифікувати результати виборів. І вони грали за правилами.
Цього ж разу кількість людей у «Нашій Україні», не кажучи вже про Блок Юлії Тимошенко, які підтримують ідею створення широкої коаліції, є значно меншою. Тому ми все більше і більше можемо розглядати можливість і ризик виникнення сценарію, коли переможець забирає все. Відтак, значно більшими є стимули фальсифікувати результати виборів. Більше того, вже з’явилися ознаки цього процесу. За найкращими оцінками, у 2006 році фальсифікації складали 4 відсотки від загальної кількості виборців. Зараз існує побоювання, що фальсифікації можуть складати більше ніж 10 відсотків. За таких масштабів фальсифікації стають очевидними і брудними. Гарна новина полягає в тому, що внаслідок травневих подій, можливо, правоохоронні органи не будуть прямо причетні до цієї конфронтації. Служба безпеки України грає дуже позитивну і конструктивну роль, роблячи все можливе і неможливе, щоб запобігти фальсифікаціям. Скоріше за все, інструментами фальсифікації стануть судові органи. І ми вже бачимо деякі ознаки цього. Тому у порівнянні з торішніми виборами зараз розвивається відмінний і тривожний сценарій.
— Якими ж можуть бути наслідки цього?
— Якщо він буде реалізованим, то це може спричинитися до трьох тривожних наслідків. По-перше, в українському суспільстві відбудеться значно гостріша поляризація. В Україні політичні класи вже дискредитовані. Але починаючи з грудня 2004 року виборчий процес був більш- менш легітимним. Тепер також уже існує ризик дискредитації виборчого процесу. І це може бути зроблено, головним чином, проти Юлії Тимошенко, яка не сприйме це спокійно. При такому сценарії вона відновить свої можливості і спроможність для мобілізації народу.
Другий наслідок тягне за собою ризик руйнування репутації Віктора Януковича на Заході. Досі його публічній дипломатії вдалося переконати половину людей, з якими він зустрічався на Заході, що регіонали є партією, котра грає за правилами. Що вона сприймає фундаментальні зміни, які відбулися під час помаранчевої революції. Що вона є прагматично орієнтованою як у внутрішній, так і в зовнішній політиці України. Але половину людей, які зустрічалися з Януковичем на Заході, не переконав цей піар. Якщо на виборах будуть фальсифікації, то після цього ніхто не буде переконаним у цьому, і тоді Янукович ризикує, скоріше за все, втратити будь-яку значну західну підтримку. Після фальсифікацій він стане значно слабшим на міжнародній арені. Це зруйнує його можливості залишатися на рівновіддаленій позиції від Заходу і Росії. Досі він був дуже обережним і вів урівноважену політику між Заходом і Росією. Бо в цьому відношенні він був таким же українцем, як екс-президент Леонід Кучма.
Тим часом, третій наслідок тягне за собою можливість того, що Янукович стане більш залежним від Росії. Але сьогодні Росія зовсім інша. Вона завжди була впливовою в Україні. А сьогодні Росія є потугою в Європі, і вона хоче, щоб усі про це знали. Сьогодні Європейський Союз все більше розглядає Росію як проблему, аніж партнера. Всередині ЄС все більше країн, які заявляють, що мало турбуватися з приводу цієї проблеми, а її треба вирішити. Відтак, існують різні наслідки, якщо цей сценарій буде розгортатися.
На сьогодні чимало людей в Кремлі зрозуміли, що те, що Росія робить відкрито в Україні, вона робить це неправильно. Тому після помаранчевої революції Москва діє дуже ефективно, бо робить все тонко і непрямо, головним чином намагаючись посилити контроль над економікою і де-факто зберігаючи контроль над енергетичним сектором та енергетичною політикою. Але за умов, коли прем’єр-міністр стане повністю залежним партнером Захід буде вважати його слабким і це стане сильним стимулом для Росії, щоб отримати запаморочення від успіху.
Слід зазначити, що міжнародний політичний клімат є особливо несприятливим. Росія призупинила дію Договору про звичайні збройні сили в Європі. А це означає, що Європа в цілому втрачає можливості знати критичні деталі про природу розміщення російських військ на кордонах країни. І питання не в тому, де розміщуються озброєння і скільки, а якого роду озброєння і для якої мети, включаючи сили, які діють поза межами юрисдикції російського міністерства оборони.
Це особливо гостра небезпека для України. І саме цей фактор, на мою думку, має придавати інший акцент у дебатах в Україні щодо того, чи лишатись країні поза НАТО і проводити де-факто політику нейтралітету. У контексті, коли дії Росії в Україні знову стануть очевидними і будуть викликати стурбованість в інших областях, то в майбутньому існує реальна можливість виникнення в Україні більш конфронтаційної атмосфери.
Інше критичне питання для Заходу. Не має нічого більш небезпечного, ніж швидкі зміни у владних співвідношеннях між державами. Коли це трапляється, то завжди виникає ризик недооцінки сили і допущення помилки. Я вважаю, що цей ризик стає все більшим. Якщо Захід хоче обмежити таку можливість, він мусить вже тепер почати думати про цю проблему, а також почати діяти.
