«Коли дані соціологічних опитувань для політика вигідні, він каже, що довіряє соціології, коли ні — каже, що всі соціологи куплені». Таку думку на одному із нещодавніх «круглих столів» у «Дні» висловив директор Українського інституту соціальних досліджень Олександр Яременко. На жаль, часто доводиться переконуватися у правдивості вищевикладеної характеристики цього українського феномену. Залишається тільки додати, що часто політики, щоб не наслідувати логіку радянських будівників комунізму, згідно з якою соціологія також цілком могла бути названа «продажною дівкою імперіалізму», і не бути звинуваченими в антисоціологічній ортодоксальності, пом’якшують заперечення незалежних опитувань громадської думки визнанням наявності деяких «закритих» досліджень. Досі подібне ставлення до соціології висловлювали лідери опозиційних партій. Але днями («День» писав про це 15 лютого) така думка виявилася і у глави Адміністрації Президента, лідера блоку «За єдину Україну!» Володимира Литвина. Щоправда, якщо опозиціонери «покупцем» соціологів називають Банкову, то у самого представника Банкової стосовно цього, ймовірно, є свої здогадки. На жаль, В. Литвин ними не поділився, повідомивши тільки, що, очевидно, «сьогодні когось не влаштовує майбутня перемога блоку на виборах».
Хочеться вірити, що насправді В. Литвин не вважає соціологію як науку «проституйованою», як він це зопалу заявив на прес-конференції. Можливо, це була просто емоційна оцінка безлічі випадків, коли непрофесійні служби проводили (або просто вигадували) опитування виборців, з яких, грубо кажучи, «стирчали вуха» тієї чи іншої політичної сили або того чи іншого кандидата. Тут напрошується і запитання: а хто, власне, «розбещував» соціологів на минулих виборних кампаніях, використовуючи «соціологічну» інформацію як засіб боротьби? Опозиція, чи що? (Наприклад, у часи «канівської четвірки» Олександр Мороз і Олександр Ткаченко кожен окремо запевняли виборців і журналістів, що, згідно з відомими тільки їм даними деяких закритих соцопитувань, їхній рейтинг досягає 15—17%. Те, що вони самі у це вірили, як кажуть, — їхня проблема, але хтось же їм цю інформацію вкидав).
А можливо, і ця версія дуже схожа на правду, такий хід з боку Литвина був просто установкою для місцевої влади: мовляв, ще є над чим працювати. До речі, на день пізніше, на зустрічі з колективом газети «Правда України», — повідомляє СМІ.ru з посиланням на УНІАН, — В. Литвин заявив, що, згідно з даними соціологічних досліджень, «25% громадян за будь- яких обставин будуть підтримувати владу», а оскільки виборчий блок «За єдину Україну!» є партією влади, «є підстави вважати, що блок набере досить високий відсоток на виборах». Він зазначив, що блок провів власне соцопитування, в якому брали участь 25 тис. чоловік. Згідно з його результатами, сказав В. Литвин, «є всі підстави говорити, що наш блок буде мати щонайменше 14— 15% голосів». При цьому він додав, що представники блоку «не говорять зараз про ці цифри дуже часто, оскільки не хочуть, щоб люди, які працюють в складі блоку, передчасно розслаблялися». До речі, ті ж СМІ.ru згадують, як напередодні парламентських виборів у Росії від ілюзій, створених соцагентствами, які працювали на конкретну політичну силу, постраждали «Наш дом — Россия» і «Яблоко». Зокрема, лідер НДР Рижков- молодший говорив, що «рейтингам вірити не можна», оскільки вони, на його думку, є одним із різновидів брудних передвиборних технологій. А Явлінський, повіривши в обіцяні його партії приватними соціологами 15—20%, вже бачив себе у кріслі прем’єр-міністра. Де виявилася на виборах НДР і хто в Україні знає російського прем’єра Явлінського?
А щодо соціологів, то, природно, за роки незалежності було чимало фактів маніпулювання рейтингами, і недосвідчений читач, стикаючись з часто суперечливими даними соцопитувань, може відчути огиду до соціології взагалі. Тому «День» ще раз інформує своїх читачів про те, що в Україні створено об’єднання професійних соціологів — Соціологічна асоціація України, акредитація при якій є своєрідним «знаком якості» соціологічної структури. При асоціації вже акредитовано Інститут соціології НАН України, Київський міжнародний інститут соціології, Український інститут соціальних досліджень, Центр «Соціальний моніторинг», компанія «Социс», соціологічний факультет Харківського національного університету ім. В.М. Каразіна, Східноукраїнський фонд соціальних досліджень, центр «СОЦІОПОЛІС». Запорукою професіоналізму та неупередженості даних фірм є, насамперед, їхнє бажання зберегти своє добре ім’я, оскільки воно, у свою чергу, є запорукою їхнього існування — замовники просто не будуть платити гроші фірмі з підмоченою репутацією.
Олександр ЯРЕМЕНКО, директор Українського інституту соціальних досліджень:
— Мене як соціолога надзвичайно хвилює ситуація, що склалася із соціологічними службами в Україні перед виборами. По-перше, існує доволі велика кількість соціологічних служб, які здійснюють заказні дослідження та висвітлюють їх. Непідготовлена людина розрізнити об’єктивні й необ’єктивні дані не може. Тим паче, що часто ці дані подаються не в повному обсязі, а частина їх дається об’єктивно, а інша частина подається у вигідній замовнику формі. З другого боку, такий підхід заважає працювати нормальним соціологічним службам — тим, що акредитовані при Соціологічній асоціації. На сьогодні за блок «За єдину Україну!, «згідно з даними дослідження нашого інституту, проведеного спільно із Центром «Соціальний моніторинг» до 10 лютого, готові віддати свої голоси 4,4% опитаних. Згідно із цим опитуванням, знизилися рейтинги всіх політичних партій і блоків, за винятком «Нашої України» і СДПУ(о). Ми пов’язуємо це з відсутністю в січні реклами, організаційними проблемами й накопиченням ресурсів. Рівень 20% на виборах для наших партій здається мені надхмарною висотою. І хоча зараз рівень готовності голосувати за «Нашу Україну» наближається до цього показника, мені здається, що на виборах він навряд чи буде досягнутий. Зростання рейтингу «За єдину Україну!» здається мені реальним, тому що поки вони проводили дуже мало піарівських акцій. Нагадаю, що виключно завдяки добрій технології за дуже короткий час розкрутилися «Жінки за майбутнє».
Микола ШУЛЬГА , доктор соціологічних наук, заступник директора Інституту соціології, президент Соціологічної асоціації України:
— Я в цьому випадку розділяю деякі речі. Чи є приводи для того, щоб ображатись на тих, хто видає себе за соціологів? Звичайно ж є. Тому що це халтурники, які просто прикриваються соціологією. Тут є на що ображатись, бо люди, заробляючи гроші, брешуть. Інша справа, коли мова йде про професійних соціологів, що об’єднались в Соціологічну асоціацію. Коли ж справа стосується соціології як науки, то це вже некоректний образливий вираз. Я не хотів би зараз піти лінією «сам такий», але думаю, що Володимир Литвин — член-кореспондент Академії наук, тим більше з нашого відділення — історії філософії і права — погарячкував. Це доводить, що українському суспільству вкрай необхідно розвивати правову культуру і турбуватись про стан суспільної моралі. Я глибоко схвильований тим, що сьогодні про адмінресурс говорять майже як про даність, але ж це взагалі порушення закону. Пiдготували Наталя ТРОФІМОВА, «День», Дмитро ЖИРЕНКО
