Напередодні звіту уряду, запланованого на 17 квітня, виявилось нарешті, що домовлятись із своїми опонентами із парламентської більшості «по-хорошому» керівник Кабінету Міністрів не забажав. Жонглюючи словом «коаліційність», спочатку говорячи про можливість коаліції, а потім і забираючи свої слова назад, Віктор Ющенко сподівався, напевно, що вдасться «проскочити». Не виключено, що таку думку йому підказали найближчі люди із ПРП та УНР, які завірили прем’єра: у випадку його відставки в країні ледь не підніметься народне повстання. Цю тезу було підтверджено малочисленними мітингами в регіонах і водінням кількатисячної юрби привезених прихильників вулицями столиці.
Тверезомислячі політики розуміють, звичайно, що здатність поводити людей вулицями — далеко не головний політичний аргумент. Та й самі демонстранти при особистому спілкуванні так і не змогли пояснити, в чому саме полягає різниця між курсом Леоніда Кучми і його першого помічника Віктора Ющенка. Бо коли вже волати «Кучму — геть!», то захищати головного провідника президентської політики аж ніяк не випадає.
У відповідь галасливим акціям на підтримку прем’єра був, нарешті, приведений в дію сценарій, яким окремі політики залякували ще кілька місяців тому. Фракція комуністів разом із пропрезидентськими фракціями більшості почала збір підписів за внесення до порядку денного сесії ВР питання про вiдповiдальнiсть Кабмiну і зібрала замість необхідних за регламентом 150 тиаж 222 підписи. Сформувався черговий різновид ситуативної більшості без участі депутатів «нової опозиції». Звинувачення на адресу членів колишньої більшості, які підтримали комуністів, не приймаються, оскільки та сама «Батьківщина» із задоволенням голосувала торік разом із комуністами за потрібні їй рішення, крутячи в кишені дулі колегам по більшості. Тепер ролі змінилися.
Залишалася надія, що на зустрічі прем’єра із керівниками фракцій зранку у четвер вдасться про щось домовитись. Однак на цю зустріч не вважали за потрібне прийти представники СДПУ(о), яка, власне, і поставила перед прем’єром певні вимоги, не отримавши позитивної відповіді. Як кажуть в таких випадках, об’єднані есдеки запропонували Ющенку поговорити в інший час і в іншому місці. Час і місце, власне, відомі. Відомі і аргументи сторін. Ніхто не має сумніву, що додати до зібраних 222-х підписів за недовіру уряду ще чотири голоси і відправити Кабмін у відставку тепер не є проблемою. Проблеми тепер має Віктор Ющенко, у котрого є кілька варіантів дій, адекватних до ситуації. Iз яких він, як завжди, не вибрав поки жодного.
Продовження теми на сторінці "Nota Bene"
P.S. Коли верстався номер, стало відомо, що за внесення до парламентської повістки дня питання про відповідальність Кабінету Міністрів зібрано вже 228 підписів народних депутатів.
