Професійна армія на основі добровольців-контрактників обходиться державній скарбниці набагато дешевше за службу призовників. Такого висновку дійшла група вчених-економістів із Австрії та Данії після проведення порівняльного дослідження обов’язкової військової повинності та професійної армії з погляду витрат для різних країн. Дослідники заявляють, що з економічного погляду «військова повинність — це не що інше, як податок, який покладається на молодь чоловічої статі». Причому він поширюється на чоловіків у віці 18—25 років, коли особливо важливо розвивати їхній освітній та професійний потенціал. Однак призов на військову чи альтернативну службу «перериває цей процес, і ці люди не можуть до кінця використати свій потенціал у галузі освіти, науки, поповнення свого гуманітарного багажу». У тих країнах, де призивають до половини людей цієї категорії, збитки в результаті становлять 1% ВВП на рік. Окрім того, пише газета «Пресе», посилаючись на дані дослідження, загальна військова повинність звичайно не враховує індивідуальні здібності солдат. Тому в разі їхньої «примусової праці» продуктивність виявляється значно меншою, аніж за звичайних умов. А якщо «врахувати вартість професійної військової підготовки, то з’ясується: військові професіонали в соціальній сфері набагато вигідніші за дилетантів, оскільки в середньому два контрактники спроможні замінити трьох призовників». Таким чином, якщо підбивати підсумок упущеній економічній вигоді, пов’язаній із призовною армією, то вона виявляється доволі значною, підкреслюють учені. Наприклад, у Бельгії в період до скасування військової повинності реальні витрати перевищували закладені до бюджету вдвічі.
Потребу переходу до контрактної армії усвідомлено і в Україні. Затверджено Державну програму переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом. Однак навряд чи в когось виникають сумніви в тому, що перехід до професійної армії, окрім економічних вигод, доведених австрійськими та данськими вченими, має ще цілий ряд соціальних плюсів. Свідченням цього може слугувати хоча б той факт, що на сьогоднішній день 55 країн світу вже перейшли на добровільний принцип комплектування своїх збройних сил. Серед них такі розвинені держави, як США, Канада, Великобританія, Бельгія, Нідерланди, Ірландія, ПАР, Австралія, Саудівська Аравія, Японія. 2015 року список цих країн, відповідно до вищезазначеної програми, поповнить і Україна. Згідно зі світовою практикою перехід на професійну основу комплектування армії відбувається протягом 10—40 років. Збройні Сили України мають пройти цей шлях за 13 років. Зокрема, на першому етапі (з 2002 до 2005 року) чисельність військовослужбовців-контрактників планується збільшити до 50 тисяч осіб, що становитиме 30% від загальної чисельності солдатів, сержантів, матросів і старшин і 22% від загальної чисельності військовослужбовців. Наприкінці другого етапу (2006—2010 рр.) укомплектованість ЗСУ контрактниками має становити 50% загальної чисельності солдатів, сержантів, матросів і старшин. Під час третього етапу (2010—2015 рр.) завершується перехід української армії на стовідсоткове комплектування військовослужбовцями контрактної служби. Структура ЗСУ після закінчення реф орми має виглядати таким чином: 77% — військовослужбовці-контрактники, 20% — генерали та офіцери, 3% — курсанти. У цей же період, згідно з інформацією, розміщеною на сайті Міноборони України, «грошове забезпечення військовослужбовців контрактної служби доводиться до рівня, який надасть їм можливість у повній мірі компенсувати фізичні та моральні витрати, пов’язані з проходженням військової служби».
Як повідомили «День» у прес-службі Міноборони, за станом на 1 січня цього року чисельність контрактників в українській армії становила 42 тисячі осіб (17% від загальної чисельності ЗСУ). За свою службу хлопці отримують (у залежності від посади та кваліфікаційного розряду) від 347 до 600 гривень на місяць.
