Хоча в нашій країні не надто працює промисловість, все ж учені підрахували, що український «вклад» у зміни клімату й, відповідно, глобальне потепління — немалий. За даними експертів, Україна — в двадцятці країн, які найбільше забруднюють атмосферу. Причина в тому, що вся економіка тримається на газі та вугіллі, а застарілі технології не дають змоги утилізувати викиди. Як наслідок, продукти згоряння сприяють створенню в подальшому парникового ефекту. Вчені вже давно знайшли вихід із ситуації: йдеться про реалізацію проектів «спільного впровадження» — коли інвестор якогось підприємства зобов’язується застосовувати нові технології для утилізації відходів. До речі, ця проблема стане одною з наріжних на черговій Міжнародній конференції ООН з питань зміни клімату 7 грудня цього року в Копенгагені, в якій братиме участь Україна.
— Україна є однією з країн-лідерів за кількістю діючих проектів «спільного впровадження». У нас їх є вже більше десяти. Ми докладаємо всіх зусиль для пом’якшення наслідків зміни клімату за рахунок впровадження нових та розширенні вже існуючих проектів, які допомагають значно зменшувати обсяги шкідливих викидів. Ми сподіваємося, що досвід, здобутий в Україні, сприятиме успішному застосуванню та поширенню механізмів «спільного впровадження» у світі, — сказав голова Національного агентства екологічних інвестицій України Ігор Лупальцов.
Треба зазначити, що проблематикою змін клімату та реалізацією проектів «спільного провадження» в світі успішно допомагають займатися Представництва програм розвитку ООН (ПРООН).
— У світі ПРООН впроваджує проекти в галузі енергетики та охорони навколишнього природного середовища із загальним бюджетом п’ять мільярдів доларів США. Це робить ПРООН одним із найбільших надавачів технічної допомоги в сфері допомоги щодо полегшення наслідків зміни клімату. В Україні від початку нашої діяльності в 1993 році, загальна вартість природоохоронних проектів сягнула 11 мільярдів доларів, — сказала директор Представництва програм розвитку ООН в Україні Рікарда Рігер.
Але проекти «спільного впровадження» — це не єдиний спосіб скоротити викиди в атмосферу (тим більше, що екологічні організації наголошують на непрозорості цих проектів в Україні: виходить, що і проекти діють і ... викиди є). Тому нині група громадських екологічних організацій із питань зміни клімату закликає владу України більш демократично реалізовувати проекти «спільного впровадження», а ще до 2020 року утримати викиди парникових газів на рівні 2008-го.
— Політика скорочення викидів для порятунку клімату насправді є економічно доцільною в Україні. Запроваджувати енергозбереження є в 4—10 разів дешевшим, ніж будувати нові атомні та вугільні електростанції за рахунок бюджетних коштів, — вважає експерт із змін клімату Ірина Ставчук.
Загалом же, в питаннях екологічної політики та, зокрема, в зменшенні викидів парникових газів, фахівці радять брати приклад із Шотландії та Японії: так, Японія нещодавно взяла на себе зобов’язання до 2020 року скоротити ці викиди на 25%, а Шотландія, до цього ж року — аж на 42%.
КОМЕНТАР
Христина РУДНИЦЬКА, координатор програм зі змін клімату Національного екологічного центру України:
— Екологічні організації підтримують проекти спільного провадження і їх розповсюдження, бо оновлення технологічної бази підвищить енергоефективність на підприємствах, в житлово-комунальному фонді, також сприятиме утилізації шахтного метану та відходів, крім того, є кілька проектів у сільському господарстві. Україна не має на це коштів, але завдяки інвесторам створюється можливість модернізувати виробництво й зменшувати викиди парникових газів.
Україна входить до 20 країн, які найбільше забруднюють атмосферу. Причина — в секторах економіки. Найпершою є енергетична сфера: ми отримуємо енергію за рахунок спалювання вугілля та газу, що є основним джерелом викидів парникових газів, а втрати від цього сягають приблизно 40%. Також забруднює атмосферу транспорт, тому що в Україні взагалі немає регулювання викидів транспорту й у нас малі податки на такі викиди. При цьому транспорт в Україні дає до 15% всіх парникових викидів. Ще одна причина — діяльність промисловості та сільського господарства. Застарілі морально та технологічно технології сприяють тому, що вони працюють неефективно, а в сільському господарстві практикується неефективне використання добрив, адже парникові гази — це не тільки СО2 та метан, а й оксид азоту, який є в добривах, також це й неефективне поводження з біомасою, гноєм, як джерелом викидів метану.
Проекти спільного провадження, як один із механізмів Кіотського протоколу, направлений на те, щоб зменшувати викиди парникових газів. Вони поширюються серед промислово розвинутих країн і найбільше розповсюджені в країнах Східної Європи: Україна, Польща, Чехія, країни Балтики, Росія. На даний момент в Україні створено законодавче поле і є процедура для їх реалізації. Ідеться про те, щоб інвестор вкладав гроші в підприємство, встановлюючи нове технологічне обладнання, завдяки якому знижуються викиди парникових газів і утворюються так звані одиниці скорочення викидів (ОСВ) — різниця між об’ємами викидів при новому й старому обладнанні. Компанія-інвестор купує ці одиниці для того, щоб виконувати свої зобов’язання по Кіотському протоколу. Найбільш легко досягти цих одиниць і найбільш сприятливі для цього умови нині склалися в Україні й країнах Східної Європи. Україна нині є найбільш енергонеефективною країною в світі. Це означає, що для виготовлення одиниці продукції нам потрібно найбільше енергії. При цьому ми маємо багато галузей, де можна й потрібно встановлювати нове обладнання. Зараз Україна знаходиться в такій ситуації, що проекти спільного провадження є надзвичайно вигідними — як з економічної точки зору, так і з екологічної. Вигідно й для інвесторів, тому що в Україні й країнах, які розвиваються, досягти найбільшого скорочення найлегше — за рахунок застарілого обладнання і невеликих екологічних податків.
Наголошу, що інформація про проекти спільного провадження має бути загальнодоступною на сайті Національного агентства екологічних інвестицій, яке уповноважене надавати листи-погодження. Ці проекти повинні обговорюватися з громадськістю. Насправді ж інформація на сайті є недоступною (немає даних про інвесторів та проекти, які вони здійснюють і на конкретно яких об’єктах), хоча за правилами ведення цих проектів вона має бути доступною для широкого загалу. Також не відбувається обговорення цих проектів з громадськістю, що дає можливість для корупційних діянь.
