— «Спасибі, Гельмуте, але досить!» — таким було одне з
основних гасел, під якими вибори в Німеччині виграли соціал-демократи.
Що може означати завершення «доби Коля» для внутрішньої та зовнішньої політики
вашої країни, для контексту німецько-українських відносин?
— Насичені 16 років правління Гельмута Коля дали його наступнику
вагомий мотив позмагатися з тепер уже колишнім канцлером. Вибір німці зробили.
Тепер ми, так би мовити, налаштовуємося на майбутнього канцлера Герхарда
Шрьодера, на політику нового федерального уряду, який сформують соціал-демократи.
Їхня діяльність піде, очевидно, в коаліції з Партією зелених.
Мені уявляється, що можна чекати певних змін у внутрішній
політиці — в її економічній, соціальній сферах. Так, відчутною є проблема
незайнятості. Особливо високе безробіття у східній частині країни.
Стосовно зовнішньополітичного курсу пан Шрьодер відразу
після виборів заявив, що скількись істотних змін тут не передбачається.
Це означає, що збережеться спадкоємність у будівництві відносин із країнами
Центральної та Східної Європи. У цьому контексті я бачу й Україну.
Разом із тим слід враховувати, що буде потрібен певний
час, аби заручитися особистою довірою, яка була між керівниками Німеччини
й України до нинішнього етапу. Наша думка така: необхідно встановити цільові
контакти відразу після формування нового федерального уряду, що, вірогідно,
буде зроблено найближчими тижнями.
— Якими у світлі перемоги Шрьодера будуть темпи впровадження
євро, якому багато експертів пророкували роль потужного конкурента долару
як світовій валюті?
— Соціал-демократична партія схилилася до того, аби євро
запроваджувати без обмежень. Я переконаний — запланований на 1 січня 1999
року «старт» загальноєвропейської валюти не буде перенесено.
Фінансове поле різноманітне. У Німеччині відстежують перипетії
валютної кризи в Азії, Росії... Вимагають уваги і проблеми України. Не
приховаю, я стурбований подальшим падінням курсу гривні відносно іноземних
валют.
— Чи не поділитеся, пане посол, своїми даними про реакцію
німецького капіталу на фінансово-економічний обвал в Україні?
— Економічні контакти між нашими країнами, які зовсім недавно
розвивалися по висхідній, тепер, побоююся, можуть втратити позитивний динамізм.
Власне, це вже відбувається. Багато підприємців, а також інвесторів нині
вичікують. Звісно, наші ділові кола хочуть вірити, що становище в Україні
поліпшиться. Проте скільки на це піде часу?
— Тим паче важливо дотримуватися домовленостей. Скажімо,
є свіжа домовленість про виділення Німеччиною грошей на ліквідацію в нас
ще однієї групи шахтно-пускових установок балістичних ракет...
— Так, 16 вересня в Бонні підписано угоду, орієнтовану
на 1999 — 2001 роки, про фінансування знищення дев’яти шахтно-пускових
установок ракет «СС-24». Цим Німеччина дала сигнал, що продовжує участь
у проекті, розпочатому нашою країною 1994 року. На сьогодні 18 установок
названого типу вже знищено за спеціальною німецькою технологією, застосування
якої є екологічно безпечним.
— Як дивляться у вас на можливість виникнення нових розділових
ліній у Європі? Адже така перспектива маячить перед Україною у зв’язку
з майбутнім прийомом Польщі в ЄС і відповідним запровадженням цією нашою
сусідкою візових бар’єрів «за нормами» Шенгена.
— Можу зрозуміти, що багатьох в Україні ця тема хвилює.
Проте, знаєте, не варто було б уживати термін «розділові лінії». Європейський
Союз і Україна вельми інтенсивно працюють в інтересах розширення, поглиблення
відносин. Візьміть договір про співробітництво та кооперацію, який набрав
чинності 1 березня цього року.
Потрібно сприймати чинники у сукупності. Безперечно, вступ
Польщі до ЄС означатиме й новий прикордонний режим, який грунтується на
шенгенських угодах. Однак між підписанням стороною домовленостей Шенгена
й моментом набрання ними чинності мине чимало часу. Він допоможе адаптуватися.
До речі, забезпечуючи в дусі Шенгена свої зовнішні кордони,
держави — члени ЄС, і зокрема Німеччина, хочуть, аби це не сприймалося
ззовні як своєрідний недружній акт. Це нормальне перенесення охорони внутрішніх
кордонів на охорону зовнішніх. І все-таки ми працюємо над підготовкою в
дусі превентивної дипломатії — з урахуванням поповнення рядів Євросоюзу
— прийнятних рішень із цього питання.
— Збіглося так, що 1999 року Німеччина фігуруватиме відразу
на трьох важливих «стільцях» — головуватиме в ЄС, ЗЄС і «Великій сімці»
(точніше, «вісімці», оскільки на початку цього року до списку зараховано
Росію). Мабуть, це особливо престижно й відповідально на порозі ХХI століття?
— Найбільше значення для нашої країни матиме головування
в ЄС, визначене регламентом на перші шість місяців наступного року. Хоча,
переконаний, новий федеральний уряд постарається продуктивно використати
всі можливості, пов’язані з головуванням німецьких представників у кожній
із трьох названих інституцій. Це на стику століть саме й стане проявом
відповідальності нашої країни за просування у вирішенні актуальних європейських
і глобальних питань.
— Німеччина вже восьмий раз відзначатиме День німецької
єдності... Світ бачить велику, сильну, процвітаючу державу. Дехто навіть
починає говорити про вашу країну як про європейську наддержаву...
— Німеччина — це Німеччина. Духовне та матеріальне возз’єднання
країни, котра понад сорок років була розколотою, сприяло результатам, які
(попри всі досі існуючі на нашому сході та заході певні відмінності та
проблеми) створюють вражаючу картину. Це так. Однак висловлювання про якусь
німецьку «наддержаву» я не приймаю, вважаю їх неправильним.
Факт, що істотну частину нашого суверенітету ми делегували
заради інтересів інтеграції та співробітництва на європейському континенті.
Ми вірні таким цілям і сьогодні. Громадяни Німеччини, ясна річ, усвідомлюють
вагомість і вплив своєї держави в європейських і світових справах. З іншого
боку, нам притаманне почуття партнерства, ми виходимо з того, що ми є складовою
частиною сучасної Європи.
№189 03.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»