Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Емблема на кашкеті - не головне

12 червня, 1997 - 00:00

"День" приділив достатньо уваги матчу молодіжних футбольних збірних України та Німеччини. Проте повернутися до неї в даному випадку змушені через один кадровий підтекст. Командою господарів керував фахівець, який буквально лічені тижні тому прийняв замикаючий клуб вищої ліги.

Олександр ІЩЕНКО на запитання "Дня", чи не спантеличив нашу футбольну федерацію факт його приходу до керма вінницької "Ниви", відреагував несподівано:

- "Нива" безперечно стояла "на виліт" до першої ліги. Про дивовижний порятунок не йшлося. Переді мною поставлено завдання знайти шляхи відродження. Як швидко? "Батьки" міста, можливо, іншим разом і наполягали б на "термінах здачі об'єкту". Але то не зовсім їхня ініціатива. В приїзді до Вінниці мене переконали... керівники ФФУ. На їх погляд, клуб, який добре чи погано, але спробував себе в розіграші єврокубка, затягнув смугу тренерських рокіровок. Припускаю, що в Києві розмірковували й так: Іщенко труднощами не залякаєш, а коли він, мовляв, дійсно - професіонал, то поява в іншому клубі не повинна вплинути на результативність роботи в збірній. А хлопці? Ну, вони ж самі з "Металурга", "Чорноморця", "Дніпра", "Шахтаря", і знають, як ми, "Зіркою", проти них виглядали в турах чемпіонату.

- Але ж це та кіровоградська "Зірка-НІБАС", розтавання з якою відбулось у вас не безхмарно.

- Знаєте, ближчим часом готовий дати інтерв'ю "Дню" про всі мої перипетії в Кіровограді взимку й навесні. Але скажу, що соромитися мені нічого: йшов з команди, яка стояла в чільній шістці. Яка була піддатлива керуванню. А "наїзди" на кіровоградських гравців, що вони через якісь інтриги якраз програли 2:3 у Вінниці 20 травня, - то нісенітниця. Гадаю, "Нива" розібралася тактично, трохи включила волю (хоча 16-е місце до особливого ентузіазму, схоже, не спонукає), і - виграла. Моя роль - не більше, не менше, бо іще контракту не підписував. Спитайте колег: і в Житомирі, й у Кіровограді звик працювати, а не "грати в ігри"...

Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ, Анатолій ЧЕБОТАРЬОВ, "День"
Газета: